Дедалі очевиднішим стає факт, що обіцяне Партією Регіонів "Покращення життя вже сьогодні" не відбудеться (або принаймні його не відбудеться для тих, хто не належить до верхівки цієї партії). Згідно з опитуванням, проведеним Центром ім.Разумкова, 45% громадян вважають, що загалом ситуація в країні з часу створення нового уряду змінилася на гірше, 43% − що вона не змінилася і лише 4,5% − що вона змінилася на краще. Навіть серед тих, хто голосував за Партію Регіонів на минулих виборах, покращення ситуації помітили лише 6,6%. 49,4% вважають, що ситуація не змінилася, а 35,7% – що погіршилася.

Чим далі в зиму, тим ситуація ускладнюватиметься. Якщо ж уряд Януковича і надалі перейматиметься відшкодуванням витраченого у виборчу кампанію, його неефективність стане очевидною для більшості громадян. Засоби масової інформації-бо тепер не примусиш писати і показувати під диктовку: цього завоювання Майдану не заперечують навіть ті, хто хотів би Майдан якнайшвидше забути. Тож навесні цілком може виникнути ситуація, коли, як казали більшовики, "вчора – рано, завтра – пізно".

Коли під тиском критики, а то і акцій протесту, "Антикризова" коаліція захитається, найбільш нестійкий її елемент (соціалісти, насамперед) можуть запроситися на вихід. І тут подальший розвиток ситуації визначатиметься тим, наскільки до нього будуть готові сили, які нині опинились в опозиції.

Нині, напередодні річниці Майдану, і БЮТ, і НСНУ, і партії, що не увійшли до парламенту, отримали чудовий привід заявити про себе. Вони наввипередки намагаються підкреслити свою роль у революції 2004-го і натякнути на велику місію щодо збирання "усіх демократичних сил" якщо не для революції, то для повернення влади у 2007-му. Місце на авансцені цього дійства поспішає зайняти, звісно, Юлія Володимирівна Тимошенко.

Аби засвідчити свою винятковість, вона публікує в "Дзеркалі тижня" статтю під епатажною назвою "Мать вашу!" Знайомство зі статтею, втім, залишає подив: навіщо виносити гучні слова в заголовок статті, основна думка якої не вирізняється оригінальністю: лідери і польові командири Майдану мають зібратися і поговорити, щиро і без свідків.

Думка правильна – якби не залишалося враження, що Тимошенко чогось не договорює. Джерела в Секретаріаті Президента стверджують, що вже кілька тижнів Юлію Володимирівну можна тривалий час спостерігати в приймальних В.Балоги та його заступників. Тому версія "треба поговорити" не проходить – очевидно, проговорено і вислухано Тимошенко вже немало.

Якщо БЮТ всерйоз претендує на звання головної опозиційної сили в країні, його керманичам варто зробити серйозний, але необхідний крок. Припинити воювати з власними союзниками і переключатися на поле опонентів. Підтримка Партії Регіонів у атаці на Луценка – поганий тон. Якщо комусь у БЮТ здається, що таким чином можна на злеті вивести з гри небезпечного конкурента, то варто лише пригадати, на чому в свій час зростав рейтинг самої Тимошенко. Так само, зловтішно коментуючи процеси всередині "Нашої України", не варто забувати: той, хто шукає соломинку в чужому оці, ризикує пропустити колоду в своєму. Наприклад, рахунок перебіжчиків до "Антикризової коаліції" між БЮТ і "Нашою Україною" – 8:2.

Якщо вірити соціологам, велика частина помаранчевого електорату приєдналася до тих, хто не визначився із вибором. Вони вичікують, хто ж зможе справою довести свою гідність. Як відомо, роль опозиції в суспільстві – не тільки критикувати, але і пропонувати конструктивну альтернативу діям уряду. Для цього опозиції необхідно координувати зусилля. А для того, в свою чергу, треба навчитися слухати і грати в команді. Судячи з походів Тимошенко в Секретаріат Президента, слухати життя примусило. Від того, чи буде зроблено подальші кроки від поборення своїх до співпраці, залежить, чи зможуть помаранчеві перехопити кермо уряду у "Антикризових", коли ті остаточно не зможуть з ним вправлятись.