Голосування Блоку Тимошенко по Закону про Кабінет Міністрів викликало хвилю обурення у політично активної громадськості. Не за одним столом на Щедрий вечір точились гарячі дебати про «зраду, помсту і любов» Тимошенко, і чим вона керувалася, підтримуючи Антикризову коаліцію. Серію критичних коментарів експертів і журналістів не змогла перекрити навіть спроба спікерів БЮТ (М. Томенка, Д. Видріна, В. Полохала) перекласти відповідальність за свою поведінку на Президента і його Секретаріат. Обговорення цієї теми почало стихати тільки з наростанням нових скандалів – відставки Б. Тарасюка, незаконних вказівок міністра транспорту М. Рудьковського, рішення Мукачівського районного суду по Закону про Кабмін.

Сьогодні БЮТ може знову стати в центрі новин. На кону – чергові подолання вето Президента ¬– на закони про імперативний мандат, про засади внутрішньої і зовнішньої політики, про Президента, про скасування районних державних адміністрацій (продовження політреформи за проектом 3207-1).
Такі голосування, особливо по проектах, ініційованих Партією регіонів, остаточно визначать лінію поведінки БЮТ в парламенті – або стратегічний союз з Партією регіонів, або самостійна гра. Приєднання Блоку Тимошенко до голосів Антикризової коаліції означатиме чергову перемогу парламентських сил над Президентом в юридичній площині.
Разом з тим, це може стати черговим ударом по Юлії Тимошенко в площині публічній. Якщо сьогодні прихильники БЮТ пояснюють підтримку фракцією Закону про Кабінет Міністрів симетричною відповіддю Тимошенко на минулі образи з боку президентської команди («нас били – ми вдарили»), то тепер, як кажуть, крити буде нічим. Натомість «Народна самооборона» Юрія Луценка отримає добру нагоду пояснити українцям, чим її моральні та політичні принципи відрізняють від тимошенківських.

Звичайно, в деяких випадках, під час побудови політичних схем, на народ можна і не зважати. У переговорах, де відкривається можливість взяти під свій контроль третину голів парламентських комітетів, або чітко вимальовується шлях до президентського крісла, важко мислити лише категоріями моралі. У таких ситуаціях Юлю Володимирівну навіть можна зрозуміти. Однак не варто забувати, що у полі, де грають донецькі, правила встановлюють самі донецькі, вони ж їх і міняють.
Так само, як у далекому 2003 році Партія регіонів «кинула» «Нашу Україну» під час голосування за прем’єра Януковича, у 2005 не зважила на підписаний з Президентом Меморандум, у 2006 році цинічно проігнорувала Універсал національної єдності, точно так вона може зробити і з БЮТівськими домовленостями. Власне, далеко ходити не треба – достатньо згадати нещодавню необережну заяву О. Мороза про обіцянку підтримати Закон про опозицію лише в першому читанні. А далі, мовляв, викручуйтесь як хочете. Така загроза стоїть за кожним словом «донецьких пацанів».

Не секрет, що Партія регіонів в парламенті голосує одноголосно, регулярно поглядаючи на руку «диригента» Михайла Чечетова.Проголосувавши по «своїй» частині пакету, рука Чечетова може піднятись і на «бютівську» частину. У такому випадку преса та експерти отримає немалий шмат інформації - в якому руслі проходять переговори між Тимошенко та Януковичем, які теми стоять «на кону», і по яких законах ще буде долатися президентське вето. У парламенті через долання вето розпочнеться серія злагоджених «обломів» Президента, яка врешті-решт чітко відіб’ється у свідомості громадськості як нерівна боротьба двох політичних полюсів. На одному з них стоятиме Президент, а на іншому – «спайка» БЮТ і Партії регіонів. Навряд чи перспектива такого іміджу задовольнить електоральні потреби Юлії Тимошенко напередодні чергових (чи позачергових) виборів.

У цій моделі є ще одна загроза. Навіть отримавши головування хай навіть у третині комітетів Верховної Ради, БЮТ не зможе жодним чином вплинути на голосування як всередині комітетів (де потрібна більшість голосів, якої у Тимошенко немає), так і в самій парламентській залі. Віддавши Тимошенко кілька «ляльок» сьогодні, Партія регіонів може зіграти в гру, після якої вже ані Президент, ані опозиція не матиме жодних шансів вплинути на ситуацію прийняття рішень в країні. І «ляльки» в цій ситуації будуть слугувати хіба що для самозаспокоєння найпалкіших шанувальників Тимошенко і приємного проводження вільного часу.

Можливий і інший сценарій. Після голосування по «своїй» частині пакету рука Чечетова може і не подати потрібного сигналу. У такому випадку БЮТ доведеться знайти фантастичну причину, для чого їй займатися пі-аром і підтримкою Януковича з благодійною метою. Банальною «помстою Ющенкові» вже не обійтись – нецікаво, емоційно і агресивно. Кількість повноважень у Партії регіонів буде наростати, а розколота помаранчева команда тільки допомагатиме їм обростати «владною силою». Це може спричинити розкол у команді самої Тимошенко – народні депутати, яким потрібно захищати свій бізнес і сім’ю, не вагатимуться переходити у лави тих, кого свого часу наказала підтримувати сама лідерка БЮТ. Принаймні, у політиці знищити одного опонента за допомогою іншого, щоби потім розправитися і з тим іншим – звична справа.

Сьогодні Юлія Тимошенко стоїть перед непростим вибором. Можна зіграти в тактичну гру, яку дуже чітко вимальовує Антикризова коаліція. Але немає гарантії, що на цьому шляху не з’являться кілька підводних каменів, які просто виснажать сили БЮТ, і здобутими трофеями скористається інша опозиційна політична сила. Можна зіграти і в стратегічну гру, обравши для досягнення своїх цілей довшу, але менш ризиковану дорогу. Що вибере БЮТ, можна буде дізнатися вже найближчим часом.