Повернення влади Януковича ознаменувалося поверненням старих методів управління Прем’єр-міністра України. Як стверджують джерела у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, Прем’єр-міністр Янукович відновив практику тілесних покарань у вищих органах державної влади.

Не секрет, що Віктор Янукович, відомий в колах блатної публіки як “Хам”, виконавську дисципліну в своєму Уряді допомаранчевого періоду посилював з допомогою кулаків. Найвідомішою його жертвою був один з кращих менеджерів кучмівського призову Георгій Кирпа. У стоматологічній клініці на Зоологічній до цих пір переказують легенди про пацієнта Кірпу: ескулапи тоді поставили Кирпі два мости. Кажуть, тоді Кірпа отримав удар в пах ногою і два удари кулаком в обличчя. Цього було досить, щоб вибити кілька зубів – крихкими вони виявились у небіжчика.

Здавалося б, помаранчева революція не лише “обломала” В.Януковича, а й навчила. Дійсно, довгий час ми не чули про його рукоприкладство; більше того, прем’єр серйозно скоротив кількість матів на одне квадратне речення. Але, як кажуть брати по колисці, “человек слаб”.

9 грудня поінформоване джерело у Секретаріаті Кабміну повідомило, що на тижні тілесні покарання у Кабміні були відновлені. Повернення до старого у одного з найкомічніших прем’єрів незалежної України пов’язане з сумно відомим прийняттям Закону України “Про Кабінет міністрів України”. Нагадаємо, що 12 січня 2007 року фракції Антикризової коаліції в результаті змови з БЮТом подолали вето на Закон про Кабмін. Хоча цей Закон особливо нічого не міняє, але “Регіони” торжествували – це була серйозна психологічна перемога. На радощах антикризовими встигли “кинути” БЮТ, заявивши, що не обіцяли Юлі обмінювати Закон “Про Кабмін” на “Про опозицію”. Але, як кажуть в Україні, не тішся, братку, з чужого випадку. Сталося так, що текст Закону, який надійшов на підпис Президентові з подоланим вето, відрізнявся від попередньої редакції Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, проголосованої 21 грудня 2006 року - йдеться про те, що п.4 ч.7 ст.23 Закону був виключений.

Посилаючись на Рішення Конституційного Суду від 7 липня 1998 року № 11-рп, Президент заявив, що прийнятий Закон є законом у новій редакції і на нього можна знову накладати вето; прийнятий 12 січня 2007 року Закон про Кабмін Президент відмовився підписувати. Не спішив підписувати і О.Мороз...

Ніхто досі не знає, чи був умисел у такі помилці, чи ні. Але ця помилка, допущена при прийнятті Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, дорого коштувала двом регіональним міністрам – міністру юстиції О.Лавріновичу та міністру Кабінету Міністрів України А.Толстоухову. Думаю, уважний спостерігач зауважив, що Закон про Кабмін був оприлюднений 2 лютого, а А.Толстоухов анонсував журналістам його публікацію ще 26 січня. Якби “в’язень замку Кабмін” сказав про це лише журналістам, це було б півбіди. Але аналогічний прогноз він зробив і Януковичу.

Одним словом, наступний після заяви понеділок два міністри будуть згадувати як чорний день. Спочатку, дісталося Лавріновичу. Він був викликаний на 8.00 на килим, але розмова була коротка – о 8.12 він вибіг з кабінету і зразу ж пішов до машини; міністр юстиції навіть не одягнувся – пальто в гардеробі через годину отримував один з його помічників. За непідтвердженими даними, Лавріновичу Янукович наніс удар у грудну клітку, а коли він впав – Прем’єр стукнув ногою в область нирки. Цей інцидент був однозначно пов’язаний з Законом про Кабмін, але чим персонально провинився Лаврінович наразі невідомо – співбесідник з Секретаріату не зміг це прояснити.

Щодо Толстоухова, то однозначно причина у тому, що він пообіцяв публікацію, але слово не стримав. Ніби-то з Толстоуховим прем’єр взагалі не розмовляв, а зразу вдарив печінку. Доктор філософських наук Толстоухов, якщо вірити джерелу, зміг вийти з кабінету лише через хвилин 20. Як сумно жартує наш співрозмовник, єдиним позитивом помаранчевої революції є те, що Янукович тепер не б’є в перенісся, а лише по внутрішніх органах – синців не видно. Думаю, це належно оцінили і Лаврінович і Толстоухов - на засідання Кабміну обидва міністри прийшли, як ні в чому не бувало...

Мені не шкода ні Лавриновича, ні Толстоухова. Але мені соромно, що у державі Прем’єр може собі дозволити розпускати руки. Тому, не дивлячись на політичні антипатії чи симпатії до міністрів, думаю, опозиційні політики мають підняти це питання на публічне обговорення. Бо нам ніколи не бачити Європи, якщо такі практики будуть у вищому органі виконавчої влади...