Така подія як відкриття кримінальної справи проти міністра юстиції звичайно ж не могла пройти поза увагою, навіть у нашій країні, особливо в наших нинішніх плітичних умовах. І не тільки тому, що це політично значуща тема, а і просто з цікавості, як же така ситуація розвиватиметься далі. Окрім того, до представників влади, як то водиться в демократичному суспільстві, зазвичай висуваються більш високі вимоги, аніж до пересічних громадян. І саме тому той факт, що ця справа була майже одразу ж і закрита, викликав певні підозри – коли таке трапляється з кримінальноми злочинами, це вірний знак, що десь поруч – корупція.

Так що ж саме відбулося з кримінальної справою проти О. Лавриновича? Достеменно відомо, що в п'ятницю 13 квітня керівник відділу прокуратури м. Києва, старший радник юстиції А. Матіос порушив проти міністра юстиції кримінальну справу за зверненням групи народних депутатів від БЮТ у зв’язку з невиконанням міністром указу про дострокове припинення повноважень ВРУ. Практично одразу цю справу було скасовано прокурором Києва Є. Блажівським. Втім, до наступного дня прокуратура взагалі заперечувала факт відкриття подібної справи, попри наявність у бютівців постанови про її порушення, а сам О. Лавринович називав це "галіматьєю". Зазвичай, людина, якій кажуть про такі речі, відчуває себе не настільки впевнено – чи Олександр Володимирович абсолютно точно знав, що жодна справа проти нього бути відкрита не може? Звичайно, ніякої згадки в вечірній прес-конференції про вплив такої події, як відкриття кримінальної справи, на репутацію державного службовця такого високого рангу, не було… І Лавринович заявив, що не буде подавати до суду за наклеп…

Так чи інакше, автор вирішив дізнатися, що ж собою являє прокурор м. Києва Євген Блажівський, якому сам міністр юстиції завдячує зараз своєю свободою. Взагалі, про нього відомо небагато – до 2000 року працював прокурором Дрогобицького району Львівської області, потім – прокурором деяких районів у м. Львові. Кар’єра його просувалася стабільно і швидко – адміністративна робота в апараті ГПУ, у липні 2001 – призначення прокурором Чернігівської області, у 2003 – прокурором Львівської. Нарешті, 27 червня 2006 року пана Блажівського призначено прокурором м. Києва. Однак, слід вказати, що в Києві його якраз ніхто не очікував. На той час в столиці вирував скандал, спровокований намаганнями відставити його попередника В. Присяжнюка – людину, за чутками, невигідну для Л. Черновецького. Попри широкий розголос і лист колективу столичної прокуратури до Президента, Присяжнюка все-таки було відправлено у відставку з непереконливим формулюванням: у зв’язку зі скороченням посади прокурора Києва і введенням замість неї посади заступника Генерального прокурора України – прокурора Києва. Є. Блажівський же обійняв цю посаду замість найбільш імовірного кандидата – Р. Кузьміна – внаслідок компромісу між бажанням Л. Черновецького замінити прокурора і небажанням співробітників київської прокуратури співпрацювати з явно донецькою креатурою. Загалом же пан Блажівський вважається типовою "темною конячкою". Більше того, за деякою інформацією, він лише формально займає свою нинішню посаду. Реально ж справами київської прокуратури опікуються особи, наближені до Черновецького, зокрема дехто Сергій Ленський, близький друг Рената Кузьміна та Рафаеля Кузьміна.

Ось таким виявився на перший погляд непримітний зв’язок Київського міського голови Л. Черновецького і прокурора м. Києва Є. Блажівського, що виходить поза офіційні межі. Якщо врахувати більш ніж теплі стосунки самого Черновецького з Партією регіонів, то можна зробити досить сміливе припущення стосовно двох згаданих осіб та міністра юстиції О. Лавриновича… Якщо це припущення вірне, то пан Лавринович, так само, як і пан мер, можуть бути спокійні щодо свого майбутнього: прокуратура, принаймні зараз, їм загрожувати не може – органи кримінальної юстиції, виходить, так само, як і раніше використовуються як слухняний інструмент деякими представниками влади

Нагадаємо, що зараз радник юстиції А. Матіос із діагнозом "серцевий напад" знаходиться в лікарні, куди потрапив після обшуку робочого кабінету, де співробітники генпрокуратури шукали хабар… Можливо, хабарі все таки слід шукати в інших кабінетах?