Те, що “солдат Кучми”, як сам себе називав на плівках Мельниченка В’ячеслав Піховшек, – декласований елемент в середовищі журналістів, відомо давно. Це напевне дуже важко, коли все, що ти кажеш, сприймають на просвіт грошей, які тобі платять за це. Та про Піховшека також відомо і те, що при Кучмі він був добрим маніпулятором і досить професійно виконував кілерські замовлення на знищення опозиції режиму. Опозиція на чолі з В.Ющенком, не дивлячись на зусилля піховшеків і інших псів режиму, врешті-решт перемогла, але виконання політичних замовлень Піховшеком заставляло поважати технологію.

Та все йде, все минає. Те, що глядачі “плюсів” побачили 16 квітня в програмі “Епіцентр”, виявилось не лише пародією на ток-шоу, а й якимось печерним непрофесіоналізом.

Судіть самі – темою ток-шоу вибрали питання про конституційність Указу Президента України “Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України” від 2 квітня 2007 року. Тема дійсно, як писали колеги Піховшека у медведчуківських темниках, “важная і актуальная”. Тема дуже контраверсійна, яка поляризує політичну думку, тема дискутабельна, яка породжує жваві дискусії в правників. Та виявилось, для Піховшека тут жодної дискусії немає. У студію були запрошені люди, які дискусії не вели, якби я не знав їх в обличчя, думаю, навіть би не відрізняв, хто, що говорив. Гостями студії були судді Конституційного суду кучмівського призову – Олександр Мироненко і Микола Корнієнко.

Олександр Мироненко – фігура відома. Щоправда, більше як чоловік Валерії Заклунної, актриси Театру російської драми ім.Лесі Українки і за сумісництвом – народного депутата від Компартії. По-друге, це саме той суддя який мав особливу думку при винесенні Конституційним судом Висновку про тлумачення ст.10 Конституції України (про статус державної мови). Щодо Миколи Корнієнка, то його репутація як професіонала досі особливо сумніву не піддавалася, хоч і він не був доктором юридичних наук, коли його призначали суддею Конституційного суду (до речі, Мироненко також не доктор юридичних наук, він – доктор філософських наук).

Гості студії виявились однодумцями – вони били в одну лузу, навіть не пробуючи провокувати наукової дискусії. Хоча, їх висновки не позбавленні “наукової цінності” (їх цінність, думаю, добре знають в Партії регіонів – їм-бо платити). До прикладу, Микола Корнієнко, говорячи про “проблему 300 депутатів” з позиції права, абсолютно невинно заявив: “Справа в тому, що тут ніякої загрози для президента немає, мені здається, і для інших інститутів влади”.

Дійсно, а яка проблема? Ну, виділили на підкуп Конституційного суду 600 мільйонів гривень, ну докупили народних депутатів по 2-3 мільйони гривень за штуку, ну яка тут проблема? Правда, суддя Конституційного суду у відставці мав би знати про норму ст.5 Конституції України про те, що “ніхто не може узурпувати державну владу”. Тому, п.Корнієнко, якщо хтось в обхід волі народу перекуповує ЦВК, КСУ, Верховну Раду, то загроза є, це загроза не Президентові, а кожному з нас, нашим правам і свободам. І якщо є норма, то має бути і механізм забезпечення її реалізації...

Прямо в програмі “Епіцентр” своє ноу-хау в українське конституційне право вніс і Олександр Мироненко – він зробив висновок про те, що Указ Президента не діє, бо він нікчемний, тобто указ є чинним, але він не діє. Причину відставний суддя знайшов просту - через наявність конфлікту у праві, наявність юридичної колізії, оскільки існує і указ президента, і постанова Верховної Ради.

Більше того, суддя КСУ у відставці зробив дуже оригінальний висновок – у статтях 8 і 150 Конституції, чітко вибудовується ієрархія норм і відповідно до цих норма Постанови Верховної Ради України мають вищу силу від Указів Президента (це і є причиною, за логікою судді, чому Указ Президента не діє). О.Мироненко мав на увазі, що перераховуючи акти органів влади законодавець у ст.150 Конституції по черзі перерахував: закони та інші правові акти ВРУ, акти Президента, акти КМУ. Чомусь суддя КСУ у відставці навіть не припустив, що перерахунок актів зроблений за суб’єктами їх прийняття, а не в порядку ієрархії.

Думаю, міг би О.Мироненко згадати і іншу статтю Конституції, до прикладу ч.2 ст.113 – там черговість названих актів трохи інша: “Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України”.

Одним словом, послухавши суддів Конституційного суду у відставці, я переконався, що інформація кількатижневої давності про те, що Партія Регіонів збирає “пул коментаторів” з числа відставних суддів КСУ з метою формування відповідної громадської думки – абсолютно правдива. Думаю, і Корнієнко і Мироненко відпрацювали свій хліб. Недарма, кажуть, у перервах між зйомкою вони, як діти, жваво цікавилися “ну, як я сказав?”.

Поразка 2004 року і перебування в опозиції нічому не навчили "регіоналів". Мабуть, переконуючи самих себе, що "усьо будет Донбасс", вони тупо втюхують аудиторії “отстой”. Однак за два роки демократії люди такого вже не "хавають", і подібні спроби маніпулювання виглядають жалюгідно. Піховшек – стукач, він стукав ще на членів УКК, Піховшек – аморальний тип, але попри все, має бути почуття міри і адекватності. І коли приходить на ток-шоу така відверта халтура у вигляді відставних заробітчан і ти мусиш це ставити, зі всіх сил витягуючи програму, в адекватності “солдата Кучми” виникають сумніви...


Малюнок Ігоря Лук'янченка, газета "День"