У політичній науці існує теорія, відповідно до якої групи, що конкурують за владу, «продають» виборцям свої послуги, які проявляються у здійсненні певної заздалегідь задекларованої політики. Якась пропонує зниження податків, якась – кращі можливості для меншин. Населення ж «оплачує» такі послуги своїми голосами на виборах. Завдяки такому політичному ринку і відбувається нормальна ротація владних повноважень між різними групами інтересів, та забеспечується стабільне функціонування суспільства взагалі. Схоже однак, що представники Партії регіонів по-своєму сприймають дану теорію, вульгарно переводячи згадану «політичну торгівлю» у банальну економічну площину.

Лист В. Рибака до керівників великих підприємств, в якому дана особа, яка, нагадаємо, обіймає посаду віце-прем’єр-міністра, просить про надання Партії регіонів безповоротної фінансової допомоги, сколихнув громадськість. Невідомо, що викликало більше обурення – сам факт такого звернення чи його абсолютна відкритість. В самій партії абсолютно не заперечують, що гроші дійсно просили, та більш того, називають це нормальною практикою.

Разом з тим, і це перше, що спадає на думку, особа В. Рибака у більшості громадян асоціюється саме з посадою віце-прем’єра, і вже потім – з посадою голови політвиконкому Партії регіонів. Чи варто питати, як у такому разі сприймається згаданий лист: як звернення політичної партії за спонсорською підтримкою, чи як вимога такої підтримки з боку виконавчої влади? Так чи інакше, Партія регонів відверто «засвітилася» у використанні адміністративного ресурсу, суть якого завжди залишається однаковою, незалежно від того, як його називатимуть самі партійці.

Що ж, приймемо це як даність. Методи, які ПР використовує у політичній діяльності, не змінити ні журналістам, ні громадськості – поки що. Спробуємо хоча б оцінити мотиви, які штовхнули її адміністраторів на такий крок. Цей лист, за даними «Комерсанту», було розіслано 6 березня 2006 року – якраз після публікації указу про розпуск парламенту. Тож можемо говорити про нього як про частину мобілізаційної кампанії, яка певне, була розроблена вже давно, якраз на випадок такої ситуації. Проте, розпуск ВРУ – це не просто чергова ескалація протистояння між коаліцією та Президентом. Його наслідки для Партії регіонів можуть бути надто серйозними. Як у цьому контексті виглядає лист Рибака? Це бізнесова пропозиція: ви нам гроші, а ми вам... А що в такому разі можуть запропонувати власне регіонали? Згадані гроші потрібні їм, аби протриматися у політичному протистоянні. Фінансувати активістів, аналітиків, просто «майданну масу», платити хабарі, нарешті, якщо в таких виникає необхідність. Коротше кажучи, в обмін на надану фінансову допомогу Партія регіонів що і може, так це просто залишитися при владі. «Ви нам гроші, а ми вам – себе». При цьому, очевидно, після закінчення кризи бізнесмени, що розщедрилися, отримають певні преференції. Ну а якщо хтось би не захотів платити, вкладати гроші у політичну силу, майбутнє якої після розпуску Верховної Ради значно затьмарилося, - то ось вам адмінресурс наготові. Віце-прем’єру в настійливому проханні відмовити важко.

Отже, що ми маємо в сухому залишку? Замість нормальної схеми політичного ринку «довіра – представництво – проведення обіцяної політики» ми спостерігаємо реалізацію збоченої виключно економічної схеми «гроші – представництво – компенсація» з елементами рекету у формі адмінресурсу. Представництво політичної сили, в конкретному випадку – Партії регіонів забезпечується зовсім не довірою населення – воно забезпечується чистими фінансами. Підтримка народу, отже, для ПР зовсім не обов’язкова, вона може бути замінена такими суррогатами як мітингування на Майдані за 100 грн. і голос на виборах за 30 грн. за одну особу. Також необов’язковим, виходить, є і проведення якогось визначеного політичного курсу – достатньо в якості компенсації за грошові втрати надати певні привілеї спонсорам. Приклад: широко розрекламоване впровадження російської мови як другої державної так і не відбулося, так само, як не помітним для більшості стало і «покращення вже сьогодні». Справи «СКМ», в той же час, ідуть вгору.

Здоровий ґлузд, так само, як і політична теорія, стверджує, що до стабільного розвитку держави такий шлях не веде. Народ з джерела влади перетворюється на пасивного спостерігача на узбіччі політичного процесу, конкуренція між владними групами переходить у сферу бізнес-інтересів, що не має жодних позитивних наслідків для того ж народу... Перелік можна продовжувати.

Вище було сказано, що методи, які Партія регіонів використовує у політичній діяльності, поки що не змінити. Для цього потрібне дещо більше, ніж громадське обурення і хвилі гнівних статей. За логікою речей, лист Рибака мав би стати приводом для порушення кримінальної справи по факту зловживання службовим становищем (ст. 364 ККУ) , а виборці мали б адекватно прореагувати на подібний стиль роботи відповідним голосуванням на виборах до ВРУ. Що ж, побачимо, як все повернеться на практиці.