.:РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА:.. АЗАРОВ Микола Янович

Народився 17 грудня 1947 р. в м. Калуга, Російська Федерація.
Закінчив Московський державний університет за спеціальністю геолог-геофізик, захистив докторську дисертацію на тему «Шахтна геофізика»

Народне прізвисько М. Я. Азарова - Микола Янович Дапашліви, дане йому за те, що одного разу, доповідаючи з приводу Державного бюджету, не стримався, і послав опонентів прямо з трибуни Верховної Ради

Також Микола Янович має такі регалії: доктор геолого-мінералогічних наук, професор, кореспондент Національної академії наук України, заслужений економіст України, деравний службовець 1 рангу, головний державний радник податкової служби, почесний працівник податкової служби та кавалер кількох орденів, серед яких орден Святого Станіслава та орден «Шахтарська слава».

Цікавим для декого може бути той факт, що Азаров – не справжнє прізвище нашого прешого віце-прем’єра. За деякими даними, Микола Янович Пахло змінив своє прізвище одразу ж після одруження з Людимилою Азаровою. За іншою ж інформацією, Микола Янович Полько обрав прізвище Азаров на честь своєї бабусі Азарової, яка виховувала його в дитинстві. Взагалі ж про приватне життя Миколи Яновича, як у дитинстві, так і зараз майже нічого не відомо – лише те, що нині він живе на дачі у Конча-Заспі з дружиною та має сина 1977 року народження, який працює в бізнесі, за деякими повідомленнями, змінюючи одне призначення на роботу за кордоном на інше.

В українській політиці М. Я. Азаров з’явився на початку дев’яностих, після того, як у 1984 р. переїхав до Донецьку. Тоді він крутився в «донецькому» клані, що перебував під патронатом Прем’єра Юхима Звягільського – і на цій хвилі потрапив у ВРУ як член Партії праці. Після наступу Л. Кучми на «донецьких» Азаров зміг швидко переорієнтуватися і заслужити прихильність Кучми.

У 2000 році політичні орієнтації Азарова знайшли своє поєднання в новому утворенні - Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України», в якій виразно простежувався донецький вігільний капітал та відчувалася рука того самого Ю. Звягільського. На з’їзді 3 березня 2003 року партію було перейменовано на Партію регіонів, а Азаров став її головою. В той же час він продовжував бути фаворитом Л. Кучми.

На деякий час партійна робота стала для нього вторинною, первинною ж залишалася податкова, яка якраз тоді почала виконувати функції репресивного органу, а потім – робота в уряді. Саме Азаров став ініціатором російсько-українського зближення та був керівником робочої групи, що рощробляло базовий документ для створення ЄЕП. Він же був і головним лобістом ЄЕП.
NB – однією з причин призначення Азарова міністром фінансів було бажання Кучми убезпечитись таким чином від «економічного варварства» донецьких. Другий президент боявся, що вони, прийшовши до влади, почнуть дерибанити бюджет. Азаров мав бути гарантом того, що це не станеться.

У 2006 році, після майже року політичного небуття, М. Я. Азаров балотувався у ВРУ за списками Партії регіонів. Кажуть, що на той час протиріччя між ним і В. Ф. Януковичем майже стихли, і Азаров начебто знову став членом «донецької» команди, повернувшись практично в той табір, з якого і починав. Після створення Антикризової коаліції Азаров знов повернувся на свою посаду (чи посади) першого віце-прем’єра та міністра фінансів.

Біографічна довідка:

1971-1976 рр. – начальник ділянки, головнийінженер тресту «Тулашахтоосушение» комбінату "Тулауголь".
1976-1984 рр. – завідуючий лабораторією, завідуючий відділом Підмосковного науково-дослідницького і вугільного інституту.
1984-1995 рр. – заступник директора, директор Українського державного науково-дослідницького і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки та маркшейдерської справи.
1993-1994 рр. – виконуючий обов’язки голови Партії праці.
1995-1997 рр. – народний депутат України другого скликання, голова комітету з питань бюджету.
Листопад 2000 – березень 2001 рр. – член президіуму Партії регіонального відродження «Трудова солідарність України»
1996-2002 рр. – голова Державної податкової адміністрації.
З 19 квітня 2003р. – голова політради Партії регіонів.
Січень-лютий 2005 р. – Прем’єр-міністр України.
2002-2005 рр. і з 4 серпня 2006 – понині – Перший віце-прем’єр-міністр України, Міністр фінансів України.