Особливого розголосу в останній час в українській політиці набув прихід “кризового менеджера” Медведчука у штаб Партії регіонів. У деяких навколо політичних колах це подавалося як мало не переломний момент у війні Президента і коаліції, підконтрольної Партії регіонів. Зокрема, вважалося, що частина членів Конституційного суду (у т.ч. Пшеничний і Станік) є підконтрольними В.Медведчуку, нібито Медведчук має вплив і на ЦВК. Як нам вдалося вияснити, ці чутки виявились дуже перебільшеними – суддів КСУ, призначення яких свого часу дійсно лобіював Медведчук, вже давно “їли з руки” Партії регіонів; про членів ЦВК і мови немає – ПР і без Медведчука має відповідну “більшість” у Комісії.

Та особливі надії покладались на Медведчука як носія “креативу” у веденні юридичних воєн. Як підтвердження цьому називалась синхронна судова і юрисдикційна атака коаліції на позиції Президента України. Нагадаємо, що 23 травня 2006 року всі видання розтрубили про Рішення КСУ за поданням ВРЮ про офіційне тлумачення положення частини п’ятої статті 20 Закону України “Про судоустрій України” (справа про звільнення судді з адміністративної посади), яким визнано неконституційною норма про віднесення до компетенції Президента України повноваження Президента про призначення голів адміністративних судів. Того ж дня було опубліковано Звернення Президії Верховного Суду України та президії Ради суддів України з “наїздом” на Президента. Тоді ж на прес-конференцію “виповз” Генпрокурор (тепер вже з екс-) С.Піскун, який заявив про відмову Генпрокурори здійснювати слідчі дії щодо корупційного діяння, вчиненого С.Станік.

У цій атаці дійсно є заслуга В.Медведчука, вірніше, його старих зв’язків. Принаймні, як свідчать наші джерела, особливо ці зв’язки проявили себе при підготовці позиції Президії З’їзду суддів. Та недовго музика гуділа, не довго фраєр танцював. Того ж дня стало відомо, що ніяке рішення Конституційного суду щодо неконституційності ст.20 Закону “Про судоустрій” не набуло чинності, оскільки його не підписали всі судді Конституційного суду України. Того ж дня Шевченківський суд заборонив проводити засідання КСУ.
Іншими словами, всі ініціативи В.Медведчука були легко блоковані президентською командою, рейдерська атака Медведчука захлинулась, навіть не розпочавшись.

Прийшовши у штаб Януковича, В.Медведчук наразі нічого креативного так і не запропонував. Більше того, великим недоліком дій “кризового менеджера” Медведчука є відсутність належної прогнозної роботи. До прикладу, ситуацію з відставкою Генерального прокурора можна було легко спрогнозувати і не доводити до вжиття настільки “топорних” методів як силове захоплення Генеральної прокуратури “Беркутом”. У будь-якому випадку це відвертий кримінал – і якщо В.Цушка не притягнуть до кримінальної відповідальності за кількома статтями Кримінального кодексу зараз, то це означає лише, що його просто посадять пізніше.
Але з другого боку, а з чим пов’язані такі високі політичні очікування від приходу до Партії регіонів В.Медведчука? Чесно кажучи, якщо детально проаналізувати діяльність В.Медведчука як лідера СДПУ (о) чи його перебування на посаді глави кучмівської Адміністрації Президента України, то стає зрозуміло, що насправді “король голий”.

Як лідер СДПУ (о) В.Медведчук відомий хіба тим, що володіючи величезним фінансовим, медійним, адміністративним ресурсом, СДПУ (о) серед парламентських партій набирала найменший результат на виборах 1998 та 2002 років; у 2006 році, коли вибори відбувалися без втручання адміністративного ресурсу, блок “Не так!” (до речі, ідея назви також належить Медведчуку), сформований під “патронатом” СДПУ (о), показав “достойний” результат – 1,01%.

Нема підстав демонізувати В.Медведчука і за результатами роботи у Адміністрації Президента. Що ми побачили там особливого? Темники? За змістом темники – це тексти, які є чимось середнім між анонсом УНІАН чи Інтерфакс та простою супровідною запискою. З позиції наповнення темники були настільки примітивними, що як серйозні рекомендації їх навіть не можна сприймати.
Врешті, що ще можна віднести на конто Медведчука? Те, що, володіючи необмеженими повноваженнями, він “з потрохами” програв у стратегії і тактиці опозиційному політику Ющенку?

Правда, є сфери, в яких Медведчук справді є “докою”. Насамперед, це мистецтво самопіару...