"Політика дає збудження і хвилювання футболу в сполученні з елегантністю і грацією літератури, тверду змагальність і можливість знайти друзів в усьому світі" - саме ця цитата Раїси Василівни Богатирьової прикрашає її офіційний сайт. Якщо трохи подивитися вглиб цього висловлювання, місце цієї людини в політичному житті України одразу зрозуміло. Збудження від футболу – реверанс в бік Рината Ахметова, елегантність і грація, які пані Богатирьова роздивилася в літературі – скоріше за все, можливі у творчості Анни Ахметової, поціновувачем творчості якої є Віктор Янукович. Та і тверда змагальність, напевно, теж присвячена опису його натури. Можливість знайти друзів в усьому світі – скоріше за все символізує факт розширення кругозору пані Богатирьової зустріччю з україномовними "регіоналами" Тарасом Чорноволом та Ганною Герман.

Народилася Раїса Василівна 6 січня 1953 р. у м. Бакал Сактинського р-ну Челябінської області, Росія. Далі все складалося як у відомому фільмі – "активістка, комсомолка", а ще до того ж і відмінниця. Починала свою трудову діяльність з посади швачки. Потім були медичні інститути Луганська і Харкова. Аж поки у 1991 році Раїса Василівна стала народним депутатом та ще й членом Оргкомітету зі створення СПУ. Ось коли ще зародилися передумови для коаліції "регіоналів" з соціалістами!

Окрім того, вражає здібність пані Богатирьової домовлятися і лавірувати між політичними рифами та акулами. Перебуваючи в партії жорсткої конкуренції, Раїса Василівна змогла випливти на місце голови парламентської фракції Партії регіонів. Окрім того, політичні бали вона заробляє тим, що становить відповідь біло-голубого табору стилю представниці помаранчевих Юлії Тимошенко. Ставши головою фракції, Раїса Василівна з запалом почала надолужувати різницю - і зовсім скоро в ЗМІ замайоріли повідомлення про чергові розкішні речі Богатирьової - одяг, сумочки, ультрамодні аксесуари, автомобіль - ось неповний список усього того. Лишається ще питання - як ця людина могла бути одним з засновників СПУ, а головне - як партія, що має головою фракції таку даму, могла перебувати в коаліції з комуністами, хоча, звісно, КПУ до справжніх борців за ідею відносити не варто.

Раїса Василівна вміє використовувати шанси та зв’язки – вже в 1994 році швачка-акушер-гінеколог-нардеп стає помічником міністра, а в 1999 році – і Міністром охорони здоров’я.

Раїса Василівна – одна з небагатьох в своїй політичній силі, хто може похвалитися реально здобутою освітою. Втім, партійна лихоманка прагнень до ступенів та відзнак не оминула і її. В тому ж таки 1999 році пані Міністр стає Лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки, а у 2000 році захищає докторську дисертацію "Роль природженої та спадкової патології у репродуктивних втратах сім'ї" в Харківському державному медичному університеті. Після того, як Раїса Василівна перестала бути Міністром, її призначили науковим радником Президента України – мабуть, народжувало тоді багато з його оточення. Так чи інакше, та за свої заслуги вона в 2001 році отримує відзнаку "Заслужений лікар України".

Після дострокових виборів до Верховної Ради 2007 року і формування нової коаліції політична кар’єра Раїси Василівни зробила крок у доволі неочікуваному напрямку. 24 грудня 2007 року Президент Ющенко своїм указом призначив її на посаду секретаря Ради національної безпеки та оборони. Таке призначення зустріло незадоволення Віктора Януковича і спровокувало скандал в Партії регіонів, що, однак, не змусило Раїсу Богатирьову відмовитися від цієї посади.

Можливо, Україні в майбутньому знадобляться не тільки здібності до домовлянь Раїси Василівни, а й професійні навички – і вона допоможе владі завагітніти, а потім і народити справжню демократію.