.:РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА:.. ПІСКУН Святослав Михайлович

Святослав Михайлович Піскун народився 8 березня 1959 року в м. Бердичеві Житомирської області.

У 1983 році Святослав Піскун закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка.

Кар’єра Піскуна розпочалася доволі звичайно. У 1983 році, за розподіленням, як і водилося, його було призначено в органи прокуратури Київської області. За 14 років там він піднявся по кар’єній драбині від старшого слідчого прокуратури м. Ірпіня до кервника відділу нагляду за дотриманням зоканоів під час проведення слідства органами прокуратури.

У 1997 р. молодший радник юстиції Піскун, схоже, вирішив залишити прокуратуру – і подався в податківці. Він перейшов на роботу в Головне управління податкової міліції. Вибір виявися вдалим – тут його кар’єра значно пришвидчилася. Почавши з посади заступника керівника слідчого відділу податкової міліції, у 2000 році він вже був керівником цього відділу та мав звання заслуженого юриста України та генреал-майора податкової міліції. З травня по вересень 2002 року він був заступником самого Азарова, у ті часи – голови Державної податкової адміністрації, що багато про що свідчить, в тому числі і про прихильність до нього тогочасної влади. Прихильність ця проявилася зокреа в тому, що саме Святослав Михайлович від імені податкової адміністрації звинувачував Ю. В. Тимошенко у дачі хабаря колишньому прем’єру Лазаренку та відмиванні 1 млрд. доларів.

Нарешті, 6 липня 2002 року Станіслав Піскун був затверджений Верховною Радою на посаді Генерального прокурора України. Мабуть, саме тоді він зрозумів, що в цій посаді – його покликання та сенс життя. Гучні справи не оминули Станіслава Михайловича й тут. Він одразу ж узявся за розслідування справи Георгія Гонгадзе, заявивши, що вважає його розкриття справою своєї честі, та пообіцявши впоратися з ним за півроку. Слова пан Станіслав не стримав, прогрес у справі був малопомітним, і, як ми знаємо, вона й досі не розкрита. Трохи більше, ніж через рік після призначення, 29 жовтня 2003 р. Президент Кучма звільнив Світослава Піскуна з посади Генпрокурора. Одні джерела стверджують, що насправді Піскун аж надто далеко просунувся у справі Гонгадзе і звільнення мало на меті припинити його бурхливу діяльність. Хтось каже, що Кучмі була потрібна покірна людина у кріслі Генпрокурора, а Піскун надто часто не виконував його розпорядження. Інша версія полягпє в тому, що Святослав Михайлович міг очолити нову політичну силу і потенційно стати опозиційним кандидатом в Президенти України. Так чи інакше, затишний кабінет Піскуну довелося залишити.

Ще майже рік Святослав Піскун промаявся на посаді заступника секретаря Ради національної безпеки та оборони, а у грудні 2004 року, надзвичайно успішно використавши таку зброю як судовий позов, був поновлений на посаді Генерального прокурора рішенням Печерського суду м. Києва.

Ще трохи менше, ніж за рік, Піскуна було знову звільнено з улюбленої посади – цього разу Президентом Ющенко. Святослав Михайлович не склав руки і вдруге почав добиватися свого бачення справедливості в судах, дійшовши аж до Верховного суду України.

У березні 2006 року С. Піскуна було обрано депутатом Верховної Ради України. Але депутатський мандат, що є мрією для багатьох, все-таки не вдовольнив пана Святослава. Він і досі був закоханий у посаду Генпрокурора.

У 2007 році мрія Піскуна все-таки здійснилася – Президент Ющенко, виконуючи рішення Верховного суду, поновив його на омріяній посаді. В цей час з вектором політичної спрямованості Святослава Михайловича почали коїтися дивні речі – він відмовився від членства у Партії регіонів і, схоже, почав страждати від кризи ідентифікації: коливатися між політичною нейтральністю, підтримкою коаліції та підтримкою коаліції. До чого це могло б призвести так і залишиться невідомим – в кінці травня В. Ющенко в черговий раз перетворив Піскуна з Генпрокурора на депутата за суміщення депутаського мандату з роботою в Генеральній прокуратурі.
Звичайно ж, Світослав Михайлович не задвся і цього разу та знов пішв по судам. На одній з прес-конференцій він навіть заявив, що знову, вже вчетверте, став Генпрокурором. Втім такій унікальній ситуації не дав втілитися в життя Апеляціний адміністративний суд Києва, який призупинив постанову Соломенського районного суду Києва про призупиненя звільнення Піскуна з посади Генерального прокурора.

Святослав Піскун є достатньо заможною людиною. Причиною цього, як він каже, є підприємницька діяльність його дружини та доньки. У жовтні 2003 року Піскуна було звинувачено у лобіюванні бізнес-інтересів його дочки Тетяни Іващенко та одного з родичів – Юрія Триндюка. При цьому останній (голова правління ВАТ «Одеський портовий холодильник» та ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат», в яких має долю і Тетяна Іващенко) відкинув ці звинувачення, а сам Святослав Михайлович заявив, що ніякого Триндюка не знає.

Світослав Піскун одружений, його дружина Світлана – педагог за освітою. Має двох дітей – вже заміжню Тетяну (1983 р. н.) та Святослава (2000 р. н.)

Біографісна довідка:

1979-1983 рр. – студент юридичного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка.
1983-1997 – робота в органах прокуратури Київської області
1997-2002 рр. – заступник, потім – начальник слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України.
травень – вересень 2002 р. - заступника голови Державної податкової адміністрації України.
6 липня 2002 – 29 жовтня 2003 – Генеральний прокурор України
з 14 лютого 2004 р. – заступник секретаря Ради національної безпеки та оборони України
10 грудня 2004 – жовтень 2005 - Генеральний прокурор України (поновлено на посаді за рішенням Печерського суду м. Києва)
з березня 2006 року – народний депутат України п’ятого скликання.
26 квітня 2007 – 24 травня 2007 - Генеральний прокурор України