Вже закінчується перший місяць літа. Наступає пора відпочинку, коли вся ділова активність згортається, а політичне життя завмирає. Однак цього року – ситуація позаштатна. Літо-2007 має всі шанси стати одним з найнасиченіших політичними подіями періодів в історії України.


Здається, всі вже позабули, як оптимістично вітали домовленості головних політичних гравців щодо проведення виборів 30 вересня, сподіваючись, що вони поставлять крапку в політичні кризі – або ж, принаймні, влаштують в ній перерву до осені. Натомість, ці домовленості стали лише початком нового витку кризи, яка триває так довго, що вже є рядовою частиною політичного життя України. Схоже, що тепер настав час зробити своєрідний її «зріз».


Отже, почнемо. Важко навіть визначити, що зараз є більше вартим уваги – боротьба Олександра Мороза за зрив дострокових виборів, яка чим далі, тим більше набирає обертів, чи ж згода Партії регіонів на їх проведення.


Позиція загнаного в куток О. Мороза може, безперечно, внести значний елемент напруження в процес передвиборчої кампанії. Українці вже мали можливість належним чином оцінити такий його потенціал під час грандіозної епопеї, яку Мороз витворив з процесу складання мандатів депутатами від опозиції. Тепер же Сан Санич продовжує боротися за своє «право» обіймати посаду спікера за допомогою ще більш сумнівних методів. І якщо, скажімо, його спроби зірвати все ті ж самі домовленості через видумування якихось додаткових умов, необхідних для проведення дострокових виборів, порушують лише норми ділової етики, то інша діяльність заслуговує вже на юридичну оцінку. Зокрема, малоприйнятним з точки зору закону, хоча і таким, що досить важко довести офіційно, є його тиск на ЦВК через своїх ставленників. А ще більш неприйнятним – і вже нескладним для доведення – є сам факт його «роботи» зараз як Голови Верховної Ради України. Очевидним з точки зору юриспруденції є те, що нечинна ВРУ не може мати повноважного голову. А значить, Олександр Олександрович дуже ризкує бути звинуваченим Генеральною прокуратурою у привласненні владних повноважень.


Не менш важливим для подальших перспектив розвитку ситуації є і недавнє рішення Політради Партії регіонів про початок підготовки до виборів. Таким чином, регіонали нарешті визнали той факт, що вибори є неминучими. Але це не головне. Основним змістом цього рішення, хоча й прихованим від широкої громадськості, є легітимізація дострокових виборів Партією регіонів. Практично, заяви, з якими полюбляє виступати В. Янукович, – про те, що для виборів підстав немає, а ПР погодилася на них заради збереження стабільності в країні – не несуть ніякого смислового навантаження, вони є просто частиною рекламної кампанії. Цілком очевидно, що головна політична сила правлячої коаліції не могла дозволити собі погодитися на незаконні вибори – отже, дії Партії регіонів говорять більше за слова її лідерів. А порівнявши «вагову категорію» Партії регіонів та Соціалістичної партії України, можна з легкістю прийти до висновку, що майбутній розвиток подій буде складатися не у вигдному для пана Мороза напрямку.


Однак, початок підготовки Партії регіонів до виборів містить в собі і різко негативний аспект. Мова йде про таку цікаву технологію політичної реклами як «неврожай зернових». Це – ще одна важлива тема у сьогоднішньому українському житті.


Говорити про неврожай саме як про політичну рекламу дають змогу сухі цифри, які вже наводилися «Реальною політикою». Відповідно до них, посуха принесла певні збитки українським фермерам, але аж ніяк не дефіцит зерна. В останні дні про відсутність загрози дефіциту сказав навіть сам Віктор Янукович. Втім, так чи інакше, певна частина населення вже склала про нього думку як про рятівника від голоду, а квоти на експорт зернових теж вже були запроваджені. Відповідно, виникає тривога, по-перше, щодо можливості повторення ситуації минулого року, коли квотування принесло збитки зернотрейдерам та прибутки бізнесменам-урядовцям, і, по-друге, щодо активного використання Партією регіонів подібних методів реклами своїх лідерів і надалі. Наслідком же цього, вельми ймовірно, буде прояв схожих негативних «побічних ефектів» для населення.


Що ж, як ми бачимо, політичне життя вирує повною мірою. Особливо важливим є те, що зображені вище події є не випадковою флуктуацією, а закономірними наслідками все тієї ж політичної кризи, що розпочалася, фактично, ще зі створення антикризової коаліції. Також ніщо не говорить про те, що найближчим часом у політиці настане затишшя. Подібний стан речей зберігатиметься ще принаймні до 30 вересня. О. Мороз дивуватиме нас своїми ноу-хау в області зривання виборів, а В. Янукович – оригінальними методами ведення передвиборчої кампанії. І лише після дострокових виборів ситуація різко зміниться. Як саме – прогнозувати поки що зарано.