Українські покупці потроху освоюють нову ринкову культуру – окрім ціни українці сьогодні здебільшого згодні платити і за гарний сервіс. Втім цікаво, що трапилося б з економікою будь-якої країни, якщо б споживачів змусили доплачувати за приємність спілкування з продавцями і купувати товари лише в одному магазині? Саме на таких драконівських правилах змушена сьогодні виходити на ринок за покупками Україна…

Як це не звучало б дивним, проте держава теж має ходити на ринок – образно кажучи. Втім, цілком серйозно, будь-яка країна світу займається тим, що купує товари і послуги для потреб свого функціонування. От тільки шкода, що ці «потреби» кожен розуміє по-своєму.

Саме для того потрібно регулювати галузь державних закупівель спеціальним законом. Та як виявилося, внести до нього зміни, а в них – закласти корупційні схеми виявилося зовсім неважко. В листопаді 2004 року до Закону «Про державні закупівлі» були внесені зміни, котрі дозволяють певним політичним силам використовувати цю процедуру для власного збагачення.

Для того, щоб щось купити, та ще ї про ціну поторгуватися потрібно сповістити про свої наміри. Зробити це можна наступним чином – розмістивши інформацію на спеціальному веб-сайті в інтернеті. Тут і починається найцікавіше.

Чомусь, веб-сайт, єдиний, до речі, в своєму роді, належить неурядовій організації ТОВ «Європейське консалтингове агенство». Підозріло – скажете Ви і підете шукати інший, вже державний ресурс для свого оголошення. Не спішіть! Такого просто немає. На сьогодні це ТОВ є повним монополістом у сфері оприлюднення державних потреб – а як говорить гасло нашого часу, інформація – найдорожче сьогодні.

Складається сильне відчуття того, що «Європейське консалтингове агенство» цілком усвідомлює не тільки своє положення в сфері інформації, а й свій статус – деякі розцінки на їх послуги просто вражають. Так, наприклад, для того, щоб зв’язатися з ними телефоном потрібно бути готов платити 10 грн. за хвилину розмови (лише з’єднання з оператором у них чомусь займає 15 хв.)

Якщо ж Ви представляєте компанію, котра хоче взяти участь у тендері – будь ласка, тільки потрібно спершу сплатити…5 тисяч гривень – за реєстрацію, ну і ще тисячу за «користування інформаційними послугами порталу». Ось де може процвітати вільна конкуренція!

Залишилося ще додати, що зразки документації має теж ця дивна організація зі словом «європейський» в назві і зовсім невідповідним їй стилем роботи. Якщо потрібно скласти договір абощо – вимога користуватися тільки «запатентованими» документами, а вгадайте у кого вони є єдиного в Україні?

Виникає питання: а з ким боретеся, панове? Ви обдираєте державу, як липку, - щому я маю платити в магазині гроші за те, що спілкуюся з продавцем? Та і взагалі – чому я мушу ходити до одного магазину? Саме таким чином товари та послуги, котрі купує Україна на цій початковій стадії вже виростають у ціні у кращому разі на 3-5 відсотків.

Від цієї навмисної недбалості і відвертого кришування корупції не тільки волосся йде дибки, а є відчуття, що дізнаючись далі, як облаштована система вимивання деякими політичними силами грошей із держави, потрібно буде звернутися до спеціалізованих установ, а точніше до палати.

В Україні існує ще одна дивна неурядова організація – Тендерна палата. Власне з палатою медичною вона має велику схожість – очолює цю установу Заслужений лікар-гінеколог України Раїса Богатирьова. Яка доброчинність! Будь-яка неурядова організація заздритиме нашій Тендерній палаті, адже остання наділена адміністративними функціями – це, власне, теж саме, що коли ви щось купуєте, то товар обираєте не Ви особисто, а скажімо, Ваша сусідка.

Звичайно, допустити повного безладу в цій сфері не можна – держава ну хоч якось має забезпечувати свої потреби в товарах і послугах – це розуміють ті, хто крок за кроком створював систему, котра підіймає ціну кожного придбання до небесних висот. Для того була створена навіть спеціальна Міжвідомча комісія, котру очолив…перший заступник міністра фінансів В.А.Копилов. Цікаво, чому саме він, адже контролювати подібну діяльність має Антимонопольний комітет.

Розглянемо ж тепер всю схему. Фінансовий сектор держави повністю контролюється на сьогодні представниками (а точніше представником) Партії регіонів. Саме звідси виділяються кошти на задоволення потреб держави. Кому ж дають доручення купити, а головне – проконтролювати? Правильно, теж представникам Партії регіонів. В результаті отримуємо закриту систему функціонування державних грошей в партійній системі Партії регіонів – таки собі партійний «міжсобойчик» нашими з вами грошима.

Після цього всього можна довго дивитися в чесні очі Миколи Яновича Азарова, котрий з неприхованим жалем розповідає про те, що «ну немає грошей на вибори». А можна подивитися на законопроект (вже черговий), котрий підготували спеціально, щоб підлаштувати під дострокові вибори. Взагалі, складається враження, що під новим для України брендом «через дострокові вибори» проштовхували будь-які пропозиції і корупційні схеми.

За допомогою внесення змін до Закону «Про державні закупівлі» пропонується остаточно познімати всі антимонопольні обмеження і дозволити вже «потерпаючій» політичній силі дерибанити ці кошти скільки заманеться.

Зокрема, законопроект передбачає «виключити процедуру відкритих торгів зі зменшенням ціни» (а правда, навіщо – держава ж багата заплатить ту ціну, котру призначать, а зате потім можна буде довго плакатися, що, виявляється, державних коштів не вистачає).

Також вражає своєю нахабністю пропозиція називати державними лише ті кошти, котрі йдуть на державні закупівлі – решту можна просто вивести поза межі закону – а деякі особливо «бідні» державні підприємства мають досить немаленькі суми державних коштів – окрім, звичайно, порівняно мізерної долі, що йде на державні закупівлі. Втім, якщо пригадати нещоданій заклик представника Партії регіонів в Кабміні до директорів великих українських підприємств розкошелитися – то таке їх збагачення можна «виправдати».

Далі горе-законодавці пропонують не брати до уваги ситуацію коли пропозиції надходять від пов’язаних між собою організацій. Дійсно, навіщо так все ускладнювати – власне, для цього пропонують ще одне «нововведення» - скоротити обов’язкову кількість учасників торгів з 3 до 2 – це вже щоб точно не вийшло ніякої помилки і кому «потрібно» віддати державні закупівлі, тому й віддали, відкинувши всі формальності у вигляді…законодавства.

Власне, пропонується прибрати і останню перешкоду на шляху до встановлення повного контролю за закупівлями – передати всі повноваження по контролю і реалізації держзакупівель Міністерству економіки. Цікаво, та за законом, ці функції має виконувати саме Антимонопольний комітет і буде явним перебільшенням повноважень державним органом влади – а це вже суперечить Конституції.

Що ж ми бачимо? Українські платники податків наповнюють державний бюджет. Держава Україна на забезпечення потреб свого функціонування має купувати товари і послуги. Тендери мають проводитися, коли ціна товари становить від 20 тис.грн., а послуг – від 50 тис. І всіма цими коштами розпоряджаються функціонери однієї політичної партії – один видає, інші рахують і купують, а треті самі ж за собою та своїми однопартійцями і наглядають. Таким чином, з державних закупівель процедура перетворилася на партійні закупівлі, котрі чомусь фінансує держава.

Найобразливіше в цьому те, що все це нахабство проводиться під гаслами потреб для виборів. Та ніхто не зважає на те, що врегулювати всі питання, котрі пов’язані з проблемою придбання товарів для виборів може легко врегулювати орган, котрий дійсно цим займається – Центральна виборча комісія. І більше того – вона вже зробила це, запропонувавши проект закону «Про внесення змін до деяких законів України» і передбачивши порядок закупівель у період підготовки і під час проведення виборів.

Таким чином, коли в черговий раз почуєте, що державі не вистачає на щось коштів, або хтось з представників Партії регіонів чи коаліція ну ніяк не може знайти грошей на вибори – знайте, вас дурять.