Фактично на сьогодні пропрезидентський мегаблок створено, проте чомусь в ньому не знайшлося місця "Українській правиці". За коментарем з цього приводу "Реальна Політика" звернулася до директора аналітичного центру "Рада" Олексія Кошеля.

Заява 28 червня "Української правиці" про те, що підписання декларації про створення блоку між "Нашою Україною" та "Народною самообороною" руйнує попередні домовленості є, насамперед, спробою «Правиці» зберегти своє електоральне обличчя.

7 червня «Наша Україна», «Самооборони» і «Правиця» домовилися про створення спільного блоку, однак головним каменем спотикання між цими політичними силами стало визначення місця Юрія Костенка у списку. Адже, у озвученому Віктором Балогою своєї версії першої десятки блоку не було жодного представника «Правиці».

Таке бачення списку було цілком логічним. Зараз виборцеві пропонують новий пропрезидентський проект із середнім віком першої десятки близько 35-40 років, а Костенко не потрапляє до категорії «молодих і перспективних політиків». Натомість, «Правиця» отримала статус повноправного учасника блоку і 21% місць у списку, що є досить великим показником, відповідно до її виборчого рейтингу на рівні 1-1,5%.

Відсутність Костенка серед «облич блоку» - жорстока реальність, яку диктують правила виборчої гри. Свого часу це розуміли соціал-демократи (об‘єднані), відправляючи малопопулярного Суркіса у другу десятку списку. Це розуміла і Партія регіонів, «ховаючи» у другій п‘ятірці Ріната Ахметова.

На жаль, амбіції лідерів часто мають руйнівний характер. Зараз перед «Правицею» стоїть нелегке завдання, адже їх самостійна учать у виборах може лише відтягнути незначний відсоток голосів у «помаранчевих». Не найгіршим варіантом у цій ситуації було б їх самоусунення від дострокових виборів. Тоді «Правиця» змогла б обрати для себе роль «духовного батька націонал-демократів», своєрідного наставника помаранчевих. У 2004 році схожу роль спробувала обрати для себе Юлія Тимошенко і, як показали результати, така «неучасть у виборах» може бути досить ефективною.