4 липня міністр освіти і соціаліст Станіслав Ніколаєнко повідомив про необхідність збільшення до кінця року заробітної платні викладачів вищих навчальних закладів до 2,2-2,3 тис. грн. Зараз їх середня платня становить 700-800 грн. на місяць. Пояснити такі передвиборні ініціативи міністра «Реальна політика» попросила політолога Олексія Кордуна.

Якщо абстрагуватися від політичних реалій - то, на перший погляд, усе закономірно - міністр-соціаліст виступає за збільшення заробітної платні певній категорії громадян. Така ситуація може бути характерна і для інших європейських країн. До того ж, як колишній вчитель я можу лише вітати такі ініціативи.
Однак, у контексті підготовки України до позачергових виборів, такі заяви сприймаються інакше - як спроба підкупу певної категорії громадян. Всього в сфері освіти працюють трохи більше 1 млн. 600 тис. осіб. Щоправда, кількість тих, кого може торкнутися підвищення дещо менша – більше півмільйона вчителів загальноосвітніх шкіл, майже 290 тис. викладачів професійно-технічних навчальних закладів та приблизно удвічі менше викладачів вищої школи.

Незважаючи на таку чисельність, самі по собі вчителі та викладачі вузів не можуть суттєво вплинути на електоральні результати, оскільки при всій їх можливій вдячності за таку турботу, вони мають свої політичні уподобання. Думаю, що реально за СПУ через таке підвищення проголосує не більше 5-6% освітян та членів їх сімей. Такої кількості навряд чи достатньо для того, щоб суттєво поправити низький рейтинг цієї політичної сили.

Однак в запасі у СПУ ще є резерви, підпорядковані соціалістам Рудьковському та Цушку. Це приблизно така ж, як і освітян, кількість представників сфери транспорту та охорони правопорядку (біля мільйона працівників транспорту, 350 тис. працівників міліції).

Слід враховувати, що Мінтранс та МВС, на відміну від сфери освіти, – жорсткі ієрархічні структури. Шансів набрати тут голосів для СПУ набагато більше.

Однак, попередній досвід спроб використання транспортників та правоохоронців в якості електорального ресурсу свідчить про те, що й тут СПУ мало, що "світить". Навіть такі авторитарні (та авторитетні) керівники як покійні Кравченко та Кирпа не змогли належним чином розпорядитися цими ресурсами. Їх печальна доля всім добре відома. Та й Цушко з Рудьковським – не ті лідери, заради яких представники цих галузей будуть готові йти на фальсифікації чи саможертви.

Вплив на Мінтранс та МВС хіба що дозволить СПУ додатково сконцентрувати матеріальні ресурси, які є в розпорядженні керівників цих відомств. Але, чи готові нинішні їх очільники повторити долю своїх попередників?

Тому, попри наявність таких важливих ресурсів в розпорядженні СПУ, з погляду сьогоднішнього дня немає підстав говорити про можливість суттєво підвищення рейтингу політичної сили, яку очолює Олександр Мороз.