.:РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА:.. ЧЕЧЕТОВ Михайло Васильович

Михайло Васильович Чечетов – один із заступників голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді V скликання (на момент написання статті - вже нечинної). Його кар’єра здається цілком звичайною, як для середнього політика, за винятком дуже яскравого штриху – у 2003-2005 роках В.М.Чечетов очолював Фонд державного майна.

М. Чечетов народився 3 жовтня 1953 року у с. Любимовка Коренєвського району Курської області (Російська Федерація), але потім до 20 років жив у м.Єнакієво Донецької області. Вищу освіту здобував у Харкові. Надалі працював на виробництві та навчався в аспірантурі, після чого став викладати у ВНЗ.

Невідомо, через щирі переконання, чи просто не опираючись радянській традиції, М. Чечетов став членом Комуністичної партії. Після здобуття Україною незалежності зайнявся політикою і у 1994 році став депутатом Верховної Ради ІІ скликання. Тут вже починають простежуватися зв’язки молодості – за власними словами М. Чечетова, балотуватися до ВРУ йому запропонували "його друзі в Донбасі". У парламенті пан Чечетов займався економічними питаннями, в тому числі і питаннями приватизації. В цей час він був членом Ліберальної партії України, засновники якої (ті самі "донбаські друзі"?) були творцями однієї з найбільших донецьких фінансово-промислових груп. Зокрема - Юхим Звягільський та Володимир Щербань.

Наступні вибори до ВРУ М. Чечетов програв, але втративши статус народного обранця, здобув посаду державного службовця – заступника Міністра економіки, а вже у 1999 його було призначено першим заступником Голови Фонду держмайна.

У 2003 році М. Чечетов отримав, мабуть, найважливіше в його житті призначення – на посаду Голови Фонду держмайна. За період його перебування на цій посаді було проведено низку найбільш резонансних за історію України приватизацій – "Криворіжсталі", Нікопольського заводу феросплавів та ін., а також продано набагато більш дрібний, але не менш скандальний об’єкт – дніпропетровський ринок "Озерка" – нині покійному російському кримінальному авторитету М. Курочкіну. Ксенія Ляпіна в той період стверджувала , що істинні мотиви, які рухають Чечетовим, мало кому відомі, а сам він їх не афішує.

Як виявилося, зазначені приватизації не обійшлися без серйозних порушень закону. Витяги з протоколу допитів пана Чечетова, які можна знайти в інтернеті, свідчать про те, що Михайло Васильович цілком свідомо йшов на такі порушення:

Питання: "Чи вважаєте ви правомірною приватизацію об’єктів, що не підлягають приватизації?"
Відповідь: "Я вважаю це неправомірним. Однак в порядку виключення Фонд держмайна України проводив приватизацію таких об’єктів. Крім того я отримував вказівки від вищих посадових осіб України. Зокрема, що стосуєтсья "Криворіжсталі", то таку вказівку я отримував від колишнього президента України Кучми Л.Д., а саме прийняти і прислухатися до ініціативи народного депутата Пінчука стосовно приватизації КМК".

Питання: "Яким чином здійснювався продаж майна Нікопольського заводу феросплавів?"
Відповідь: "Що стосується приватизації Нікопольського заводу феросплавів, то була вказівка Президента України Кучми вислухати з цього питання (приватизація об’єкту) народного депутата Пінчука і за можливості задовольнити його прохання".

Подібним чином було проведено продажі й інших об’єктів. Однак зрештою, така темна пляма в біографії М. Чечетова була "затерта", і у 2006 році він знову став депутатом Верховної Ради України, цього разу - вже від Партії регіонів, і знову займався там економічними питаннями – у Комітеті ВРУ з питань економічної політики.

Михайло Васильович Чечетов має такі регалії: Заслужений економіст України, кавалер Ордену "За заслуги" III ст., кавалер Ордену Святого Станіслава IV ст., двічі нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, державний службовець 1-го рангу.

Біографія:

Народився 3 жовтня 1953 року в с.Любимовка, Коренєвський р-н, Курська обл. (Російська Федерація)
Вересень – листопад 1971 р. - учень слюсаря збагачувальної фабрики, шахта "Юнком", м.Єнакієве.
Листопад 1971 р. – січень 1974 р. - служба в армії.
Березень–серпень1974 р. -- кріпильник, шахта "Юнком".
Вересень 1974 р. – серпень 1979 р. – студент гірничого факультету Харківського інженерно-економічного інституту.
Серпень 1979 р. – вересень 1985 р. - інженер, аспірант, викладач кафедри бухгалтерського обліку і аудиту Харківського інженерно-економічного інституту.
Жовтень 1985 р. – вересень 1986 р. - заступник декана економічного факультету.
Вересень 1986 р. – листопад 1990 р. - старший викладач, доцент кафедри бухгалтерського обліку
Листопад 1990 р. - квітень 1992 р. - декан економічного факультету.
Квітень 1994 р. – квітень 1998 р. - народний депутат України ІІ скликання, заступник голови Комітету з питань економічної політики та управління народним господарством.
1994-1997 рр. - член Ліберальної партії України (січень 1996 р. – квітень 1997 р. - член виконавчого комітету ЛПУ)
Травень - червень 1998 р. – керівник Головного управління фінансової політики.
З листопада 1997 р. – член Партії регіонів. Пізніше – член політради Партії регіонів.
Липень 1998 р. – вересень 1999 р. - заступник Міністра, Міністерство економіки України.
Вересень 1999 р. – квітень 2003 р. – Перший заступник Голови Фонду державного майна України.
Листопад 2000 р. – вересень 2003 р. - член спостережної ради НАК "Нафтогаз України"
Квітень 2001 р. – травень 2003 р. - член спостережної ради ВАТ "Укртелеком"
15 квітня 2003 р. – 13 квітня 2005 р. – Голова Фонду державного майна України.
3 березня 2006 р. - депутат Верховної Ради України V скликання, з липня 2006 р. - голова підкомітету з питань приватизації, націоналізації та банкрутства Комітету з питань економічної політики.