Як сказано в Еклезіасті, "що було, те й буде; і що робилося, те й буде робитися; і немає нічого нового під сонцем". Здається, саме це висловлювання взяли за принцип представники шанованої коаліції. Вже з півроку, а то й більше, з боку політичних сил, що входять до її складу, не було помічено жодного принципово нового почину. Натомість, наполегливо копіюються ініціативи "помаранчевого" табору. Після копії Майдану у синьо-біло-червоних кольорах, увазі виборців пропонується коаліційний варіант "Української правиці" – тобто, вже "лівиці". Однак її внутрішню – ідеологічну – сторону скопіювати не вдалось. Схоже, що створення блоку лівих партій лише за формою повторило б "Українську правицю".

22 липня головний комуніст країни Петро Симоненко анонсував проект об’єднання лівих українських партій у єдиний блок. Його соратник Адам Мартинюк підтвердив, що таке об’єднання могло б включати СПУ та ПСПУ.

Як зазначив "Реальній політиці" політолог Олесь Доній, "лівизну і правизну партій в Україні визначають не за їхнім ставленням до економіки, а за їхнім ставленням до геополітики. Коли в нас говорять про ліві партії, то під ними, як правило, розуміють проросійські". Справді, єдине, що поєднує комуністичну, соціалістичну та прогресивну соціалістичну партії – їхнє проросійське спрямування. Популярність партій, що входять до складу "Української правиці", може є і невеликою – однак їх об’єднання виглядає логічним, їхні позиції багато в чому схожі. Створювати ж блок з КПУ, СПУ і ПСПУ – об’єднувати непоєднуване, адже вони занурені в конфлікти навіть стосовно орієнтації на Росію – та сама Наталя Вітренко не раз звинувачувала Комуністичну партію України у відстоюванні інтересів "американського імперіалізму". Згадаємо і конфлікт між Вітренко та Морозом, який виник ще у 1994 році, після того як пропрацювавши з 1991 року в СПУ, побувши головним розробником програмних документів партії, редактором партійного журналу "Вибір", Наталя Михайлівна створила власну партію. Зараз на її офіційному сайті можна знайти досить ворожі висловлювання про Олександра Мороза. Вона відкрито називає його та лідера комуністів Петра Симоненка "зрадниками і союзниками великого капіталу" (маючи на увазі Партію регіонів).

Також, зі слів товариша Симоненка незрозуміло, чи запрошує він до співпраці такі очевидно ліві за ідеологією партії як Комуністична партія трудящих, Партія Всеукраїнського об’єднання лівих "Справедливість", Комуністична партія України (оновлена), Комуністична партія робітників і селян та ін. Логічно, що вони теж мають право входити до запропонового об’єднання лівіх партій, однак при цьому слід врахувати, що більшість з них – суто технологічні проекти, спрямовані лише на відтягування голосів на виборах від тієї ж КПУ.

Як би там не було, експерти єдині в своїх оцінках переспектив такого утворення. Дмитро Видрін вважає, що блок лівих партій може з’явитися лише після зміни лідерів цих самих партій. "За цих лідерів і за цього оточення цих лідерів ніякого блоку не буде, це майже стовідсотково", - сказав "Реальній політиці" пан Видрін. "Ніколи Симоненко в цьому не буде блоці другим номером, і ніколи Мороз не буде в цьому блоці другим номером". Олесь Доній же вважає, що блок КПУ, СПУ та ПСПУ вигідний, перш за все, Кремлю з тим, щоб голоси, віддані за дві останні партії – які, очевидно, не пройдуть до парламенту – не пропали задарма, а допомогли комуністам та Партії регіонів створити коаліцію. "Але в реальності створення такого блоку малореалістичне. Швидше за все ця заява залишиться заявою і буде використана лише як засіб піару Компартії".

Отже, дослідникам політичного бестіарію доведеться розчаруватися – монстр з поєднання борця зі світовим імперіалізмом Вітренко, комуніста-олігарха Симоненка та політичного хамелеона Мороза на українську політичну арену, схоже, не вилізе. Однак для України це навряд чи буде великою втратою.