В програмі «Вікна-Новини» на каналі СТБ вийшов сюжет, присвячений тому, що ніби-то Державне управління справами намагається вижити Центр ендокринології з будівлі в центрі Києва. Повідомлення вирізнялося своєю відвертою однобокістю – сюжет був побудований таким чином, що позиція одної зі сторін просто замовчувалася, натомість обвинувачувач просто нав’язував свою. «Реальна політика» вирішила розпочати розслідування, в ході якого вдалося з’ясувати цікаві факти…

Як виявилося, в основі сюжету лежить велика махінація. Справа в тому, що в структурі Центру ендокринології існує комерційний підрозділ. Різниця між ними величезна – один і справді є структурою Міністерства охорони здоров’я, натомість інший є напівприватною фірмою пана Ларіна, котра фактично присвоїла собі назву державної установи.

Чи міг простий смертний створити подібну приватну установу і дати їй назву аналогічну з державною структурою? Навряд чи. Та фігура Олександра Ларіна виявилася для цього досить вагомою.

Здоров’я за гроші не купиш. Втім це – одне з небагатьох понять, котрі є спільними для розуміння і простого смертного і посадовця. Подяка лікареві, що виконав свою справу у випадку останніх буває безмежною. Інколи саме вона і є причиною корупції в медицині – галузі, що має опікуватися здоров’ям кожного.

Як свідчать джерела «Реальної політики», Олександр Сергійович Ларін був асистентом у досить важкій операції тодішньому прем’єру Кучмі. Після успішного її завершення, власне, і було розширено Центр ендокринології, а пан Ларін став заступником директора. Втім, медицина його на той момент вже цікавила менше. Найбільший інтерес заступник директора Центру ендокринології викликала комерційна діяльність, котра жодного стосунку до медицини не мала. Тоді і виявилося, що Олександр Ларін ще й особистий друг нинішнього віце-прем’єра, а тодішньої правої руки Кучми Дмитра Табачника.

Комерційні оборудки Ларіна, природно, не сподобалася директору Центру, котрий після декількох розмов звільнив свого заступника. Саме тоді «контакти» пана Ларіна і дали про себе знати. Суворого директора тричі викликав до себе Міністр охорони здоров’я – на той час цю посаду займала…Раїса Василівна Богатирьова. Саме вона, за свідченнями нашого джерела, використовуючи посаду, тиснула на директора Центру ендокринології і вимагала відновлення на посаді Олександра Ларіна. Та останній встиг окрім Центру «засвітитися» ще й у прокуратурі. Тож принциповий директор мав залізні аргументи. Однак вдало проведені операції на користь можновладцям знову дали про себе знати. Ларін використав свої «контакти» ще раз і справи проти нього були закриті, а непоступливого директора звільнили, призначивши на його місце Олександра Ларіна.

Цим справа не закінчилася – конфлікт було винесено назовні і розпочався довгий судовий процес. Проте тодішні палкі кучмісти, а сьогодні переконані регіонали часу не гаяли. Як стало відомо з достовірних джерел, погрози тоді звучали не тільки на адресу директора Центру і його сім’ї, а й на адреси співробітників, котрі не хотіли повернення Ларіна...

Тож людина з напівкримінальним минулим, заручившись підтримкою своїх колишніх клієнтів – високопосадовців стала на чолі наукової, більше того – медичної структури. Цікаво, як той, хто, як свідчать, більше опікувався тим, як би скупити курку та продати її подорожче в київські ресторани, може займатися науковою діяльністю і лікувати людей? Тепер саме ця людина за допомогою передплаченої в блоці теленовин прихованої реклами намагається відвоювати собі тепленьке місце під фірму, прикриваючись назвою медичної установи…

На перший погляд такий сюжет породжує багато питань. Навіщо Дмитру Табачнику така акція? Чому для відвертої дезінформації було обрано саме СТБ? І нарешті навіщо виконує подібні політичні замовлення «ліберальний олігарх» Пінчук?

Пан Табачник має велику мотивацію «творити» передвиборчі скандали. Людина, котра звикла бути наближеною до владних кабінетів, зараз фактично опинилася в політичній ізоляції – мимо нього проходить навіть боротьба за вплив у Партії регіонів. Змушений задовольнитися посадою віце-прем’єра, пан Дмитро Табачник не полишає надій повернутися до «касти наближених». Навіть у сумнівному «списку Клюєва» пан Табачник опинився поза межами першої десятки, склавши компанію Кінаху та Азарову, котрі, як відомо, не користуються великою прихильністю прем’єра. Спроба ж виставити Державне управління справами у ролі рейдерів була б для пана Табачника непоганою нагодою нагадати про свою корисність і відданість Віктору Януковичу.

Матеріал каналу СТБ виглядає класичним проявом того, що журналісти називають «джинсою»: у ньому не викладена СПРАВЖНЯ позиція іншої сторони, а історія питання та факти є перекрученими. Регулярні перегляди цього каналу привели до висновку – виборча кампанія на ньому стартувала явно задовго до офіційної дати, адже кількість подібної «джинси» просто зашкалює. Причина цьому зрозуміла – новинами на каналі займається Олексій Мустафін, котрий є переконаним послідовником «традицій» СДПУ(О), а свого часу був не тільки членом політбюро, а й заступником голови цієї «славної» партії.

Те, що було опубліковано на каналі СТБ, - відверта дезінформація. Як виявилося, замовлення на подібні послуги було розміщене і реалізоване навіть до початку виборчої кампанії. У зв’язку з цим виникає логічне питання до політичних сил, особливо провладно-коаліційного табору: скільки бруду та відвертої брехні приберегли вони для українців на виборчі перегони і хто потім відповідатиме за неї, і кому знову дістанеться роль «чесного» та «стабільного»?!