Людина, з іменем якої пов'язаний найбільший корупційний скандал за всю історію України, може повернутися у велику політику. Віктор Пінчук, котрий одразу після Помаранчевої революції почав відбілення власної репутації і всіляко відмежовувався від політичних проектів, повертає собі вплив в українському політикумі. Друг Стівена Спілберга і Елтона Джона, власник галереї мистецтв свого імені на майбутніх виборах стане привабливим союзником, проте бажаючим заручитися підтримкою українського олігарха потрібно поспішати, адже здається свій вибір він вже зробив…

Кількамісячний парламентський марафон підвищив інтерес виборців до подій політичного життя. За рівнем популярності політики зрівнялися з героями нескінченних телесеріалів та музичними зірками. Втім, Віктор Пінчук не належить ні до перших, ні до других. Та за кількістю згадок у публікаціях та піар-акцій цей «переконаний не-політик» та зять екс-президента Кучми може скласти конкуренцію багатьом професійним політикам.

Від повторного продажу Криворіжсталі, котру Кучма за безцінь віддав зятеві в роки президентства, держава отримала близько 5 мільярдів доларів – це значить, що приблизно таку суму «заощадив» свого часу Віктор Михайлович. У той час, якщо вкласти ці гроші у будівництво, можна було б у чистому полі побудувати новий середньостатистичний обласний центр – з житловими будинками, дорогами, школами, церквами і навіть галереєю сучасного мистецтва.

Віктор Пінчук вже колись пробував себе в ролі професійного політика. Навіть попри те, що особливо не навантажував себе законотворчою діяльністю, пан Пінчук за часи свого депутатства встиг не тільки «сколотити» собі впливовий медіа ресурс (телеканали Новий, ICTV та СТБ) та «команду підтримки» (Інна Богословська та її оточення), а й засвоїв основний закон для політиків – підготовка до нових виборів починається наступного для після минулих.

Після вимушеного походу у «ліберали» та «меценати» один з найбагатших людей України активно займався саморекламою. В час, коли політики раділи будь-якому приводу «засвітитися» у ЗМІ, «переконаний не-політик» з легкістю змушував говорити про себе, влаштовуючи численні доброчинні акції.

Здавалося б, Віктор Михайлович дійсно пішов з великої політики, якби не численні збіги обставин. «Дивним» чином протеже Пінчука Інна Богословська опинилася під номером 5 у виборчому списку Партії регіонів, а один з підконтрольних йому телеканалів під керівництвом переконаного есдека Олексія Мустафіна почав активно обслуговувати інтереси цілком певних політичних сил.

Участь Віктора Пінчук у виборах на боці Партії регіонів невипадкова – під час отруєння кандидата в Президенти Віктора Ющенка, саме Пінчук привозив в Україну лікарів, котрі «підтверджували» дріб’язковість хвороби тодішнього лідера опозиції.

Проте брати участь особисто в публічній політиці цей безперечно вигідний політичний гравець не збирається – йому набагато більше імпонує роль сірого кардинала. Саме про це свідчать факти – і неймовірно бурхлива діяльність з само піару, не пов’язаного з політикою, однак пов’язаного з політиками; і делегування представниці свого оточення у виборчий список регіоналів; і використання медійного ресурсу.

Однак виборча кампанія лише починається. Якщо Віктор Пінчук активно включиться в гру на боці Партії регіонів, це означатиме одне: кошти і зусилля, витрачені на формування образу "переконаного не-політика" і "ліберального мецената" виявилися марними, і природа взяла своє. Можливо, у такому разі Пінчук навіть отримає приз у рамках чергового спільного "проекту" з донецькими – якої-небудь приватизації ще однієї криворіжсталі, до прикладу.

От тільки чи буде такий вибір правильно оцінений у тих колах, до яких так прагне долучитися Віктор Пінчук – і чи дружби зі Спілбергом буде достатньо, аби його не сприймали там як "ще одного олігарха невідомо звідки".

Фото: УНІАН