Оголошений нещодавно список Партії регіонів показує, що у внутрішньопартійній боротьбі, про яку багато говорилося у ЗМІ, Р. Ахметов отримав перевагу над А. Клюєвим. Однак, питання, чи боротьба на цьоми припиниться, чи продовжуватиметься в нових умовах, лишається відкритим. "Реальна політика" запитала у народного депутата України V скликання, провідного наукового співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАНУ Володимира Полохала, наскільки серйозним є конфлікт всередині Партії регіонів – і які наслідки він може мати.

Такі питання треба ставити представникам Партії регіонів. Вони єдині, хто всередині цієї структури. На мій погляд, вона не відповідає параметрам чи критеріям партійної структури чи політичної сили з ознаками партійності. Тобто ознак партійності надзвичайно мало. В основі – і це засвідчує список Партії регіонів – цієї партії лежать, безперечно, кланово-олігархічний інтерес і кланово-олігархічні засади. З’їзд і список людей, які потрапили до цього списку, ще раз підтверджує це – це по-перше. По-друге, важко говорити про якісь там суперечності, тому що, коли партія створюється на таких засадах, кланово-олігархічних, то це і є тип цієї політичної партії, яка швидше користується чинним законодавством, що дозволяє сьогодні економічним олігархам претендувати на монополію в політичному просторі, інакше кажучи, ставати політичними олігархами. От Партія регіонів якраз і представляє собою стратегію, задумку або процес трансформації економічної олігарії в олігархію політичну. І, звісно, далеко не всім членам цієї структури до вподоби саме такий принцип, саме такий підхід. І звідси можуть бути певні суперечності. Але, як показала практика, ці суперечності – це, скоріше, не суперечності, а невдоволення слабких, не стільки кланово-олігархічною побудовою партії, а скільки своєю технічною роллю у цій парті. Можна сказати, що більшість із них сьогодні перетворилася на міноритарних акціонерів. А основним акціонером є сьогодні Рінат Ахметов.

Завжди буває, що є акціонери, які мають невеликий пакет акцій, і є ті, хто має контрольний пакет акцій. То це суперечність саме в такому форматі. І, як завжди, буває невдоволення з боку міноритарних акціонерів, тому що вони не можуть контролювати розвиток цієї структури, вони не можуть впливати на цю структуру. Їх роль – незначна, номінальна і пасивна.

Партія регіонів – це класичний приклад пострадянської трансформації в партійному форматі, коли олігархія економічна і фінансова намагаються трансформуватися і стати олігархією ще й політичною. От якраз олігархічний шлях розвитку найбільш яскраво і найбільш рельєфно демонструється на прикладі створення і розвитку цієї структури під назвою Партії регіонів.

Я не бачу сьогодні перспектив у Партії регіонів бути демократичною політичною організацією. Тому що олігархія чи олігархат апріорі розглядає партійне будівництво і партію лише як одну з форм своєї приватної власності. Це – перетворена форма приватної власності. Звичайно, що основні права є у тих, хто є крупними акціонерами. Найбільш крупним акціонером цієї партії – не спонсором, не фінансистом, як пишуть журналісти, – акціонером, який має контрольний пакет акцій, мені здається, є сьогодні Рінат Ахметов. Якщо є якісь невдоволені, вони можуть шукати взагалі інший політичний притулок, але я не бачу в них перспективи подолати сам принцип побудови цієї структури. Тобто, Партія регіонів приречена на те, що не може бути партією європейського зразка. Але як тільки в суспільстві послабиться роль олігархів як таких, тоді послабиться і роль їх об’єктів власності.

Партія регіонів – це тип власності. Говорять про купівлю фракцій у парламенті чи купівлю депутатів. А ще можна говорити якраз про купівлю як форми приватної власності цілих політичних структур. Одна з таких спроб, але невдалих, була СДПУ(о). Але ні Медведчук, ні Суркіс, ні інші не змогли завершити цей політичний проект і стати політичними олігархами. Якраз Рінат Ахметов намагаєтсья цей проект зробити успішним, долучаючи, що цікаво, до цього саме тих, у першу чергу, хто зробив першу невдалу спробу. Така перша невдала спроба чисто олігархічної партії пов’язана з діяльністю СДПУ(о). Скільки б там не говорили про роль Кравчука, але ж цей проект був власністю великих акціонерів СДПУ(о). В даному випадку Партії регіонів повторює цей шлях.