Жарт Ю.Луценка про те, що міністр транспорту і зв’язку М.Рудьковський веде змагання з Сидором Артемовичем Ковпаком по кількості пущених під укіс поїздів все частіше втрачає ознаки жарту.

По-перше, сім’я Рудьковського дійсно має давній конфлікт з червоними партизанами - дід Рудьковсього Микола Абрамович Приходько у перші роки війни здався нацистам і служив у німецькій поліції на Чернігівщині, у краї червоної партизанки.

По-друге, такого сплеску аварій з людськими жертвами Мінтранс до Рудьковського ще не знав... Судіть самі.

2 травня 2007 року в Київській області зійшли з рейок п'ять пасажирських вагонів потягу "Столичний експрес" “Дніпропетровськ-Київ”, а також порожній вагон для перевезення автомобілів і електровоз. Чудом обійшлося без жертв.

23 травня у Дніпропетровській області зійшов з рейок “товарняк”: на залізничному перегоні Грековата – Червоний Шахтар через відсутність сполучних болтів зійшли з рейок 18 з 57 вагонів рухомого складу, 13 з них перекинулися і були пошкоджені. Пошкоджено було 200 метрів залізничного полотна.

17 червня у Києві на станції "Петрівка" перекинулися три вагони вантажного потягу. Аварія заблокувала чотири колії, перекривши рух в обох напрямах.

17 липня мала місце сумновідома техногенна катастрофа у Буському районі Львівської області на перегоні Красне-Ожидів, коли перекинулися 15 цистерн із жовтим фосфором товарного потягу № 2005. Як заявив у перші дні аварії генерал Кузьмук, ця аварія могла стати другим Чорнобилем.

21 липня у Харківській області під час транспортування маневровим тепловозом зійшли з рейок цистерна з хлором (57,5 т) і порожній вантажний вагон. Тепловоз рухався по маршруту ДП "Хімпром" - станція "Ліхачево" для подальшого відправлення вантажу в м. Чугуїв. Знову-таки лише випадково не відбулося витоку хлору, інакше ми б мали ще одну техногенну катастрофу.

Це лише вибрані факти з безкомпромісної боротьби Рудьковсього за перевищення показників Ковпака; навіть за офіційними даними, транспортних інцидентів на залізниці лише у першому півріччі було 378.

Ми, звичайно, не схильні вважати, що аварії на залізниці – шкідництво з боку Рудьковського. Проте, ми схильні обґрунтовано вважати, що ці аварії – наслідок повної професійної некомпетентності міністра Рудьковського.

Свого часу екс-народний депутат ВРУ П.Шейко зробив власне розслідування щодо освіти М.Рудьковського, результат якого невтішний – насправді, у Рудьковського немає завершеної вищої освіти. Ми маємо свідчення також одного з співробітників Управління з питань економіки Адміністрації Президента України, який працював у 1994 році з Рудьковським (там Рудьковський перебував на посаді старшого консультанта).

За словами екс-колеги, Рудьковський був надзвичайно некомпетентним співробітником. Більше того, маючи добре “прикриття” в Адміністрації, він перебував на робочому місці від сили 1-2 години в день, решту часу він займався власним бізнесом. Тому ані професійних навиків, ані знань за період роботи в АП він не набув.

Нібито, коли Рудьковському доручили написати аналітичну записку щодо перспективних напрямів зовнішньоекономічної діяльності України, то продукт його роботи став місцевим фольклором – вчорашні співробітники Мінекономіки читали доповідну як гумореску.

До речі, питання про “прикриття” Рудьковського в Адміністрації Кучми заслуговує на особливу увагу. Справа в тому, що до Рудьковсього в АП була стійка антипатія у “всесильного” на той час керівника Адміністрації Кучми Дмитра Табачника. Тим не менше, Рудьковський, не дивлячись на постійну відсутність на робочому місці, на несанкціоновані поїздки за кордон, з посади звільнений не був.

Наш співрозмовник сказав, що вже у 1994 році по Адміністрації ходили чутки про те, що Рудьковський має зв’язки з ФСБ. Пізніше до цієї ж думки підводить П.Шейко – “московський” період біографії Рудьковського є абсолютно невідомий, проте злет його кар’єри розпочався саме після Москви.

Проте, сьогодні не час вишукувати агентів КГБ чи ФСБ. Час притягувати винних до відповідальності. Діяльність Рудьковського занадто дорого коштує Україні: тільки на ліквідацію однієї Ожидівської аварії з Резервного фонду Кабінету Міністрів України було виділено майже 15 мільйонів гривень (при тому, що ця цифра занижена – реальна “вартість” локалізації аварії і усунення її наслідків – до 100 млн.грн.), решта аварій також влетіла в “копійку” Державному бюджету.

Та Кабмін не спішить притягувати М.Рудьковсього до відповідальності - щодо нього навіть не було проведено службового розслідування, міністр транспорту і зв’язку не був відсторонений від посади. Важко припустити, що має статися, щоб Кабмін Януковича врешті прийняв рішення по Рудьковському. Може, чекає відеозйомку, як Рудьковський власноручно пускає потяги під укіс?

У цьому зв’язку позачергові вибори можуть стати гідною відповіддю безвідповідальності у вищих ешелонах влади. Якщо новий парламент і новий уряд будуть дійсно народними, то прийде час і на рудьковських.

Тим більше, що чинне законодавство дозволяє спитати з таких “проффесіоналів” за їх роботу. Для цього треба лише домогтися порушення кримінальної справи за фактом вчинення службового злочину (приміром, по статті “службове недбальство”).

Якщо суд засудить такого діяча навіть до умовного терміну, то держава може скористатись, відповідно до Цивільного кодексу, правом зворотної вимоги. Іншими словами, збитки, які заподіяв М.Рудьковський державі, можна в судовому порядку компенсувати за рахунок доходів самого М.Рудьковського.