Хто не знає Борю Фуксмана? Багата історія і великі гроші зробили цю особу відомою в широких колах не тільки в Україні, але і за її межами. Особливо в Німеччині, де Боря завдяки дружнім зв’язкам і якісній контрабанді (за деякими свідченнями, він був залучений у торгівлю від антикваріату до зброї) зумів сформувати солідний капітал, з яким згодом повернувся до України. Тут, разом із племінником (за іншою інформацією – двоюрідним братом) Олександром Роднянським громадянин Фуксман став одним із засновником відомої сьогодні студії «1+1».

Ми свідомо упускаємо багато деталей біографії Бориса Фуксмана. Більшість із них, при цьому в пікантних подробицях, можна у відкритому доступі знайти в Інтернеті. Скажемо тільки одне – до нашого героя завжди була прикута висока увага спецслужб (як Росії та України, так і Заходу) як до особи, що має за плечима досвід нечесного ведення бізнесу і спілкування з кримінальним авторитетами міжнародного рівня. Зокрема, у ЗМІ свого часу активно обговорювали зв’язки Фуксмана із досить відомими в певних колах Лучанським та "Севою" Могилевичем.

Свого часу Фуксману було закрито в’їзд в Росію та Україну, а нещодавно кримінальна поліція заборонила Борису Леонідовичу відвідати Канський фестиваль на Лазурному березі, пояснивши це наявною інформацію про причетність пана Фуксмана до незаконного бізнесу. Однак, попри це, наш герой зумів зберегти свої бізнес-інтереси в Україні, зокрема у вигляді спільної з Олександром Роднянським власності пакету акцій студії «1+1».

Потребує окремої розмови те, як у 1995 році Фуксман і компанія отримали з рук нині починаючого мемуариста, а тоді – Президента України Л.Д.Кучми доступ до телевізійного каналу і всього, що для цього необхідне. Мабуть, "Маршалам" і "генералам" Кучми тоді знайшли чим подякувати. Мало, що в 1996 році каналу було видано ліцензію в обхід численних правил (чим канал тривалий час тримали на гачку – аж поки "легальну" ліцензію не було видано вже за Президента В.Ющенка). У пакет входили також фільмотека Укркіно та кіностудія імені О.П.Довженка – про що нині, на жаль, забули, а тоді відповідні фонди і архіви стали суттєвою підтримкою для "розкрутки" каналу.

Сьогодні Борис Леонідович і Олександр Роднянський разом контролюють 40% акцій «плюсів». Решта належить американцю Рональду Лаудеру. Останній, за свідченнями експертів, не надто втручається у політику каналу – для нього визначальною є бізнесова сторона і вчасне отримання прибутку з відсотків. Реальну політику каналу формують власники 40% пакету (до речі, це пояснює, чому свого часу міноритарним власником каналу так прагнув стати Ігор Коломойський). Однак ось уже кілька років як Роднянський будує свою кар’єру в Росії, продюсуючи численні серіали та мильні опери для російської та української глядацької аудиторії. Спостерігати за розвитком свого українського дітища у нього фізично не вистачає часу, він здійснює лише контрольні візити і демонстративно відмовляється публічно підтримувати якусь із політичних сил в Україні. На практиці ж практично всі важелі впливу і прийняття стратегічних рішень щодо розвитку «1+1» сьогодні лежать на нашому герою, Борисі Фуксмані. І сьогодні складається ситуація, коли він може активно скористатися своїм визначальним становищем.

Тепер ми підходимо до найпікантнішої частини історії. За свідченнями очевидців, протягом останніх кількох років Борис Леонідович будує сердечні стосунки з так званою Бережною Іриною Григорівною. Остання є приватним нотаріусом, і незважаючи на свій молодий він (27 років) вже зуміла побудувати непогану кар’єру. Як свідчить офіційний сайт Бережної, серед її клієнтів – ВАБанк, АКБ «Мрія», АКБ «Укрсоцбанк» та «великі юридичні компанії». Своїм великим досягненням Ірина Григорівна вважає участь у проекті «Танці з зірками», де у якості офіційної особи нотаріально посвідчувала достовірність результатів голосування. Наші джерела стверджують – прихід Бережної на канал не обійшовся без особистого втручання її «партнера» Бориса Леонідовича Фуксмана.

Сьогодні Ірина Григорівна виходить на новий рівень свого професійного зростання. Як свідчать офіційні джерела, Бережна є 151 номером у списку Партії регіонів, проходить там в якості позапартійного приватного нотаріуса. Наскільки свідчать соціологічні опитування, номер 151 у Партії регіонів – прохідний. Якою є заслуга Ірини Григорівни перед Україною, за що вона отримала можливість потрапити у парламент, історія замовчує. Однак знову ж там, за нашими даними, Бережна завдячує своїм прохідним місцем сердечному другу Борису Леонідовичу. Потрапивши під його «шефство», приватний нотаріус сьогодні легко торує шлях подальшої професійної кар’єри.

Головною загадкою залишається те, чим Борис Фуксман «розплатився» з Партією регіонів за присутність своєї подруги у передвиборчих списках. Кажуть, під час торгів з потенційними кандидатами в штабі «регіоналів» за місце брали не менше 5 мільйонів доларів. Однак навряд чи в Партії регіонів не вистачило б розуму брати у Бориса Леонідовича «вдячність» лише грошима. Найбільш ймовірно, у «пакет» взаємних домовленостей між політиками і бізнесменом було внесено і можливість формувати настрої на одному з найбільших телеканалів України.

Не виключено, що вже найближчим часом ми з вами побачимо на телеекранах реальне втілення цих домовленостей. Наприклад, "аналітіка" від Піховшека повернеться до зразків 2004 року, а голоси ведучих тремтітимуть від захоплення при постановці "правильних" запитань представникам Партії регіонів, натомість звенітимуть крицею при "викриванні" представників НУ-НС чи БЮТ.

Цікаво, чи сподобається Лаудеру, який скрізь декларує незаангажованість у політичні процеси, така бізнес-стратегія свого партнера, – і чи помітить якісь порушення Національна рада з питань телебачення?