Вчора Петро Симоненко заявив про свою готовність бути спікером у Верховній Раді нового скликання. На питання, чи обговорювалася така перспектива з Партією регіонів, Петро Миколайович відповів, що переговори щодо координації наступних дій почалися з початком передвиборчої кампанії. Однак сьогодні, 14 серпня, Партія регіонів спростувала заяву Петра Симоненка. Хто ж в даному випадку відступив від правди? Чи були у Компартії домовленості з Партією регіонів щодо посади спікера? Чи є довіра між цими партіями? З цими питаннями "Реальна політика" звернулася до члена Комуністичної партії України, народного депутата України III, IV та V скликань Леоніда Грача.

Я би розділив це на декілька частин. Те, що Петро Миколайович за своїм політичним і державним досвідом має право обійняти таку посаду, тут сумнівів нема. Апріорі треба, для того щоб змінити руйнівний соціально-економічний і геополітичний курс, який проводять сьогодні помаранчеві, поза всяким сумнівом треба, щоб до парламенту пройшли ліві і щоб лівий був спікером. А от хто з ким домовлявся, та чи домовлявся взагалі, мені, одному з керівників партії, невідомо. Це по-перше. Я маю на увазі те, що посилаються на те, що Петро Миколайович сказав, що Партія регіонів сказала, що не заперечує, і що сьогодні ж Партія регіонів, як кажуть, торпедує це. Про що це говорить? Це говорить про неміцність того союзу, що був у нас, а чи буде він – це ще велике питання, оскільки що б там не було, ми – кардинально протилежні в ідеологічному сенсі сили, і підстав стверджувати, що на основі програмних цілей ми могли б об’єднуватися, це все одно що схрещувати їжака з вужом.

Що стосується того, на що ми пішли – це гранично допустимий компроміс, на який ми пішли рік тому, подав Партії регіонів найголовнішу виконавчу владу. І вони, прямо скажемо, свою користь достатньо активно використовували. Але ми пішли лише по головних трьох пунктах: це анти-НАТО, російська мова – державна, та реалізація всього того економічного співробітництва, яке є в рамках ЄЕП. На превеликий жаль, рік показав, що Регіонам це не потрібне, ні перше, ні друге, ні третє. Вони і зараз, як ми бачимо, акценти в своїх передвиборчих заявах і програмах розставили абсолютно неоднозначні. І щодо мови і т.д і т.п. А тому у мене, наприклад, сьогодні нема підстав, казати, як у людини партійної, як людини, що думає про завтрашній день партії, як людини, що віддала цій партії все, що пов’язане з її життям, здоров’ям, честю і гідністю – тому що я – один з небагатьох, хто по-справжньому очолював партійну організацію, ще у 1991 році був перим керівником, і, по-друге, той, хто першим відновив партійну організацію ще у травні 1992 року; тому це – моє життя... І тому розмінювати так своє життя вже сьогодні, не знаючи, що буде завтра, і таким чином казати: "Так, ми [КПУ і Партія регіонів – RPL]однозначно будем кохати один одного"? А це кохання, як ми бачимо, платонічне, а платонічне кохання не дає дітей. Плодів-то нема! Тому і не дивно, що Партія регіонів не надто обтяжує себе – на мою велику прикрість, оскільки це відповідь не тільки Петру Миколайовичу, а і всій партії, – коли лідер партії заявляє, що з кимось із Регіонів домовлено і вони підтримують, а наступного дня Регіони це спростовують – то це образа, і не тільки для Петра Миколайовича, а і для всієї партії, в тому числі і для мене. Я би не хотів отримувати такі образи на рівному місці.

Про яку довіру між Компартією і Партією регіонів можна говорити, коли головні лозунги, заради яких партія – в даному разі Комуністична – пішла на ризик, ризикуючи своєю політичною та ідеологічною гідністю і зробила те, що вона зробила, а результата не отримала? По-друге, яка мораль цього, що тут же Партія регіонів спростовує деякі домовленості? Вона навіть не промовчала заради такту. І третє – я маю особистий досвід. Партія регіонів на рівні навіть Віктора Януковича не виконала ще обов’язки, взяти під час формування і коаліції – я неодноразово йому казав – і, в тому числі, коли допомагали прийти до влади в Криму регіоналам. В даному разі до сьогоднішнього дня кадрові обіцянки, які були взяті ними на себе, не виконані.

Я ще раз хочу сказати свою чітку позицію. По-перше, не кажи "гоп", поки не перестрибнеш. Треба ще набрати голоси і подивитися. Якщо ми будемо там жалюгідною шестернею – це одне питання. Це одні надії на те, що будуть виконуватися домовленості. А вони повинні бути заново оформлені, і, якщо хочете, на загальнопартійному рівні повинна пройти дискусія, чи варто нам це робити, враховуючи ці печальні уроки.