Найбільша в цьому розумінні загадка – виборчий список Партії регіонів. Будь-яка політична сила має включати в свої списки людей, які подобаються виборцям – розумних, красивих, успішних…
Заради такого іміджу свого часу Раїса Богатирьова лягала під скальпель хірурга, а Віктор Янукович сидів у 2006 році сидів у кабінетах візажистіів, змінюючи зачіски.

Із понад 30 млн. українських виборців кожна друга є жінкою. Мені як жінці мав би більше подобатись молодий Хомутинник або дзюдлоїст Коновалюк, - звичайно, якщо б вони поменше виступали публічно. Нарцистичні чоловіки без блиску інтелекту в очах подобаються небагатьом. Правильно зробили, Ринате Леонідовичу, засунуваши їх подалі, у другу півсотню списку.

Загадкою для мене (як і для багатьох інших) стала присутність Яна Табачника на 20 позиції списку Партії регіонів. Фанатів баяну в Україні небагато (напрклад, на відміну від любителів гітари). Та й баяність він не найкращий (на відміну, наприклад, він визнаного найкращим не тільки в Україні, а й в Європі Ігоря Завадського). У мене, як у киянки, з Табачником є чітка асоціація – злодій.

Перед президентськими виборами 2004 року «творчому центру» Табачника було віддано кілька гектарів землі на київській набережній в районі Харківського масиву. Значно далі від тих місць, в районі Осокорків одна сотка землі коштує близько 20 тисяч доларів.

Цей вчинок викликав викликав протест у представників найвищого ешелогу українських політиків, після чого землю у баяніста-підприємця все-таки забрали. Тоді, у 2005 році, прокуратура Подільського району Києва порушила кримінальну справу за фактом незаконної передачі посадовими особами ВАТ «Київський річковий порт» земельної ділянки на вулиці Дніпровська набережна громадській організації «Міжнародний творчий центр Яна Табачника». Як тоді повідомлялося, посадові особи підробили протокол загальних зборів правління товариства (ВАТ «Київський річковий порт»). На підставі підробленого протоколу Київська міська рада зупинила використання земельної ділянки площею 6,4 гектари і нормативною вартісю 10,3 млн.грн ВАТ «Київський річковий порт», віддавши її в дострокову аренду на 25 років під будівництво, експлуатацію і обслуговування елітним клубом «Маю честь» («Честь имею»). Правоохоронні органи також тоді повідомляли, що внаслідок цих злочинних дій громаді міста були нанесені збитки на суму понад 10 млн. грн.

Втім вже цього року, за керівництва столицею іншого друга регіоналів Черновецького, землю Табачнику повернули. Тепер кияни замість втрачених 10 міл.грн зможуть побачити на набережній не тільки хмарочос висотою 200 метрів. На ділянці площею 7,5 га побудують комлекс, котрий складається з висотної будівлі, нижню частину котрої займатимуть офісні приміщення, а на верхніх поверхах розташують готель, а також чотирьохповерхової будівлі з концертною залою на 3700 місць, службовими приміщеннями і напівпідземним паркінгом для 1000 автомобілів. Окрім того, були плани і щодо будівництва «житлової будівлі для творчих працівників», на верхніх поверхах якої мав бирозташуватися «Творчий клуб». Проект оцінюють у півмільйона доларів США. Також потрібно зазначити, що головний архітектор проекту давно відомий киянам своїми псевдотворчими спотвореннями міста. Це – колишній головний архітектор Києва Сергій Бабушкін.






Чомусь таку грандіозну забудову в Києві веде саме Табачник – людина, трохт далека від справжніх українських творчих геніїв. Чомусь не можуть дозволити собі створити подібне ні Центр Ніни Матвієнко, ні Центр Вірьовки, ні Центр Софії Ротару, ні навіть Центр Завадського…

Пан Ахметов в своєму публічному житті намагається позиціонувати себе як європейський політик. Це проявляється в одязі, стилі, окремих бізнесових проектах. Йому певно що відомий термін «красиві політики», найбільш яскравою ілюстрацією якого є період правління американського президента Кеннеді. Однак Табачника зі списку вже не викинеш, можна його хіба що відправити на Алтай, вслід за Януковичем…

Використано матеріали Архітектурного Союзу, Офіційного сайту Яна Табачника та "Української правди"