Передвиборча кампанія зараз у своєму розпалі. Безперечно, що одним з важливих її етапів є боротьба політичних сил за голоси мешканців столиці. Яким чином можливо виграти цю боротьбу? "Реальна політика" спитала у політолога, керівника Центру дослідження політичних цінностей Олеся Донія, що саме політичні партії могли б запропонувати киянам.

В столиці назріває конфлікт між громадою та місцевою владою. Конфлікт обумовлений кількома і суб’єктивними, і об’єктивними чинниками, значною мірою сама громада має себе звинувачувати в тому, шо вона обрала цю владу, і своїх політичних репрезентантів, тобто київські фракції, які не висунули своїх кандидатів у мера. Я нагадаю, що не висували своїх кандидатів у мера "Наша Україна", БЮТ, Соцпартія, Блок Литвина, Партія регіонів. Тобто, за великим рахунком, Київ був зданий політичними партіями. Тому зараз треба об’єктивно робити висновки і більш вимогливо ставитися до своїх політичних партій. А відповідно, політичним партіям потрібно більш відверто ставитися до виборців і не вести закулісні, кулуарні переговори і складати домовленості, коли один раз вони вже фактично зрадили вибір киян - зрадили тим чином, що унеможливили цей вибір, вони не дали киянам можливість обирати. Відповідно, тепер політичні сили повинні бути відверті, вони повинні казати хочуть чи не хочуть перевиборів у Київській міськраді - раз, якщо хочуть перевиборів, то яким чином, який механізм – місцевий референдум, прийняття рішення Верховної Ради, зміна законодавства – два, і, якщо вони хочуть зміни влади в Києві, то кого вони хочуть бачити київським мером, а не абстрактно говорити про необхідність зміни влади – це третій момент. І якщо буде відвертість від політичних сил Києва, то їм можна поборотися за його виборців. Якщо ні, то вибір буде млявий і надалі знову буде розчарування.

Київ виконує столичну функцію, Київ – зосередження історичних пам’яток, історичне ядро, але, на жаль, кияни не показують свого бажання боротися за те, щоб це історичне ядро не нищилось, не руйнувалось. Ми бачимо, що кожна київська влада робить свій внесок в руйнацію історичного середовища міста, і тут киянам потрібно питати в першу чергу у себе, чому вони не боряться, не вимагають. Відповідно, кожна влада поводить себе як тимчасове явище, як варяг, що може прийти і занапастити, наставити будь-яких своїх споруд, які можуть висмоктувати гроші з цієї території, не сильно дбаючи про її вигляд. Як киянин я змушений визнати, що кияни в цьому плані достатньо аморфні. Масових протестів немає. Є невеличкі купки інтелектуалів, які дійсно протестують. А якогось такого загальногромадського руху, на жаль, не помітно.