Підрахунок голосів все ще триває, а політичні сили вже розповідають про свої плани на мабутнє. При цьому кожна з них сповнена оптимізму щодо своєї долі. Однак, справжній це оптимізм, чи "показушний"? Ми попросили Володимира Цибулька, відомого політолога, суспільно-політичного діяча, поділитися з нами своїми думками щодо перспектив коаліціади та долі окремих українських політиків.

Я думаю, що коаліціада не буде довгою. Сума голосів "Нашої України – Народної Самооборони", БЮТ і, очевидно, того самого Литвина дає досить стійку коаліцію. Мені здається, що коаліція БЮТ і Партії регіонів просто неможлива у природі, хоча, чим чорт не жартує в українській політиці. Але це було б дуже неприродне об’єднання, хоча воно і давало б аж конституційну більшість. Втім, очевидно, потрібно, щоб одну з цих політичних сил до такого об’єднання допекла якась третя політична сила. Але поки що такого не сталося, і я думаю, що "Наша Україна" не ризикне шантажувати Юлію Тимошенко, а Юлія Тимошенко не ризикне шантажувати "Нашу Україну". Для цієї стійкості потрібна третя опора, напевно - "Блок Литвина". Очевидно, що коаліція БЮТ і "Нашої України" не може включати комуністів... Тому Партія регіонів потрапляє у дуже цікавий системний прецедент: можна бути лідером перегонів, але не отримати влади. Хоча досі в Україні, як правило, лідери перегонів отримували свою частку влади. Тепер очевидно, що Регіонам треба буде витримати розумну паузу, щоб коаліція переможців вийшла на ревізію власного світогляду – така ревізія може відбутися після кадрового розподілу або вже після реалізації виборчих програм, тобто протягом року. Є ризик, що склад коаліції, яка тепер буде утворена, буде завізований протягом року. Це такі гіпотетичні небезпеки. В принципі, я думаю, що демократи разом з центристом Литвином виглядають як достатньо цивілізований політичний механізм для проведення радикальних реформ в Україні.

Що стосується Цушка, він розуміє, що за сумою його діянь і заяв йому все-таки доведеться відповідати перед судом. І, швидше за все, Цушко уже покинув територію України, очевидно, як і Рудьковський. Вони з’являться в Україні у випадку, якщо раптом Соцпартія набере хоча б 3,000001%. Але я думаю, такого не буде. Вони не залишаться в Україні. Не тому, що правоохоронні органи так швидко за них візьмуться, а тому, що місця в прагматичних сценаріях сьогодення їм не буде. В українську політику ці два персонажі навряд чи повернуться, я думаю, що їх обох чекає доля Медведчука.