Останніми днями "регіонал" В. Колесников неодноразово заявляв, що справа проти нього була сфальсифікована працівниками МВС та самим Ю.Луценком. Зокрема він сказав, що вони "підробили плівки, вони підробили покази і заставили людину просто підписати написані ними покази". Борис Пенчук, людина, що свідчила проти Колесникова, несподівано підтвердив ці слова. Коли ж збрехав Пенчук – тоді коли свідчив, що на нього тисне Колесников, чи тепер, коли заявив, що ці свідчення з нього вибили люди Луценка? І якщо саме зараз Пенчук каже неправду, то в чому причина такої атаки на Луценка? Відповіді на ці та інші питання – у повній версії інтерв’ю з Володимиром Ар’євим, журналістом, а нині – народним депутатом України VI скликання.

- Пане Володимире, ваше продюсерське агенство "Закрита зона" зняло фільм "Донецька мафія", де, зокрема, наводиться низка цитат Пенчука, де він говорить про тиск з боку Колесникова. Чи склалося у вас враження, що він тоді був нещирий, давав неправдиві свідчення?
- Ніколи він цього не робив. Протягом двох років поки я його знаю, жодного разу Пенчук не справляв враження людини, яку хтось змушував робити те, що він робить. Він був досить частим гостем у продюсерському центрі "Закрита зона" і дуже багато наших працівників йому допомагали... Ось власне і все. Він абсолютно щиро тоді все робив. Мало того, він обіцяв влітку цього року – вже тоді були сигнали, що хтось його хоче використати проти Луценка – він тоді сказав: "Володя, ти знаєш мене, є люди, які мені справді допомогли, я проти них ніколи не піду". А якби не Луценко, у Пенчука насправді були б дуже великі проблеми. І він це прекрасно знає. Єдине, що він вирішив погратися в політику. В ті речі я йому ніколи не радив соватися, але він мене не послухався. У 2006 році він пішов за списком "Пори" на вибори народних депутатів – до речі, тепер це він називає політичним захистом. Коли ж йому пропонували місце в списку "Нашої України", він сказав, що в політику не грається, і туди не хоче. Десь тут може бути логіка. Але він пішов разом з Юсовим і Золотарьовим з "Пори", бо пористів не взяли на з’їзді в список "Народної самооборони", причому голосував з’їзд, так само була пропозиція з місця виключити, хтось проголосував "за", хтось "проти", але тих, хто за виключення, було більше, і вони, ображені, пішли до Бродського. А Бродський з "вільними демократами" всі вибори займався тим, що викидав бруд і намагався оббрехати Луценка за всіма напрямками. Очевидно, Пенчук своїм друзям з "Пори" і Партії вільних демократів повірив більше. Навіть його адвокат сказав, що те, що говорить зараз Борис – це брехня.

- Як представник блоку НУ-НС, які причини ви вбачаєте у такій атаці на адресу Луценка?
- Знаєте, вона лежить на поверхні. Якщо відбувається демократична коаліція, то міністром внутрішніх справ стає Юрій Луценко, генеральним прокурором буде призначено, скажемо так, анти-Піскуна, тобто людину, яка буде доводити кримінальні справи до кінця, а не ховати їх усіма можливими засобами. Відповідно, усяка кримінальна справа, порушена проти представників донецького клану, буде розглядатися крізь призму цієї історії з Борисом Пенчуком, що ось, знову "вибивають покази", і так буде тривати весь час. Реальним кримінальним справам надаватимуть такого політичного забарвлення. А Пенчук же сам сказав, що міг домовитися з Колесниковим і раніше, ось в цьому була квінтесенція його слів. Це вже зараз він діє, як бізнесмен.

- Скажіть, а хто з "помаранчевих" окрім Луценка, може обійняти посаду голови МВС?
- Я не знаю, інші кандидатури зараз не обговорюються.

- До речі, чи ви можете сказати, хто пропонується на посади генпрокурора і голови СБУ, тобто, решти силових відомств?
- Я знаю, що на генпрокурора ми будемо висувати Віктор Шемчука. На СБУ – це парафія Президента, суто Президента.

- Кажуть, що Юлія Тимошенко хотіла б мати більш лояльного до неї керівника МВС, ніж Юрій Луценко. Чи правда це?
- Я думаю, що тут, хто б чого хотів чи не хотів, треба керуватися реаліями. Я не думаю, що Юрій Луценко не влаштовує Тимошенко. Тим більше, чого їй боятися міністерства внутрішніх справ? Тим паче, вони працювали, нормально працювали в уряді Тимошенко і знають один одного. Є чіткий розподіл: Блок Тимошенко бере економічну частину, ми беремо правову, нашоукраїнці більше хочуть соціальну і культурну.