Впродовж останніх тижнів складається враження, що Президент Віктор Ющенко здійснює управління виконавчою владою у ручному режимі. Спочатку він різко критикує роботу ДАІ, потім – висловлює незадоволення роботою митниць та зажадав негайного звільнення ряду керівників регіональних митниць. Загалом, цей перелік можна продовжувати... "Реальна політика" запитала у політолога Володимира Фесенка, про що ж свідчать такі дії Президента.

Можливо в цьому і є якісь формальні ознаки ручного управління виконавчою владою, але я б інакше оцінив цю ситуацію. Швидше, йдеться про намагання Ющенка ще до того, як закінчиться формальний юридичний коаліційний процес, ще до того, як визначиться доля майбутнього уряду, фактично підпорядкувати собі діяльність виконавчої влади. Це нова модель взаємин між Президентом і урядом, яка формально відбувається в межах того політичного порядку, який встановлений новою редакцією Конституції України, але яка відображає нові реалії, коли Ющенко фактично відновлює провідну роль Президента в системі влади, зокрема і в контролі, в спрямуванні діяльності виконавчої влади. Він відновлює пріоритет інституту президента в системі державних політичних інституцій. Таким чином він фіксує, що інститут президента є головним державним інститутом, якому прямо чи опосередковано підпорядковуються інші інститути. Фактично це здійснюється швидше за рахунок використання політичних важелів та нових політичних обставин, а не з формальних юридичних умов.

Це зміцнення і посилення інституту президента здійснюється поки що суто політичними засобами, але, можливо, за цим мають відбутися і відповідні юридичні кроки. Хоча тут є серйозні проблеми - треба буде або шукати такого політичного консенсусу, який би дав 300 депутатських голосів для внесення змін до Конституції, або ж треба буде шукати нестандартного шляху конституційних змін.