Легкість, з якою вугільні барони обмінюють життя шахтарів на мільйонні прибутки, переконує: так буде тривати доти, поки за смерть у шахтах їх власники та адміністрація не відповідатимуть персонально.

Але на лаву підсудних мають сісти не лише звягільські. Ми чомусь забули, що в Україні є ціла армія чиновників, яких годує український платник податків, і які відповідальні за модернізацію шахт та за безпеку на шахтах.

Зокрема, хотілося б згадати незлим тихим словом Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. Саме на цей орган покладається основний масив відповідальності за безпеку на шахтах.

Відповідно до затвердженого Кабміном Положення, саме Держгірпромнагляд здійснює державний гірничий нагляд. Йдеться про нагляд щодо:

1) безпечного ведення гірничих робіт на підприємствах вугільної, гірничорудної та нерудної промисловості;

2) виконання вимог до охорони надр під час ведення робіт з їх вивчення, встановлення кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин, відповідності розробки родовищ корисних копалин встановленим вимогам, повноти видобування оцінених запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

3) відповідності встановленим вимогам та своєчасності здійснення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами.

На Держгірпромнагляд також покладається організація та здійснення державного нагляду за додержанням нормативно-правових актів з питань охорони праці в частині промислової безпеки, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю.

Держгірпромнагляд – невелика, але достатньо солідна “контора”. Держкомітет “ходить” не під міністерством, а під Кабміном. У Києві сидить 125 чоловік, по регіонах в територіальних управліннях – майже 3 тисячі чоловік.

Думаю, час запитати керівника Держгірпромнагляд Сергія Сторчака – де, власне, ефективність роботи, де хвалений професіоналізм Уряду “проффесіоналів”? До слова, зразу ж після приходу до влади у 2005 році “помаранчеві” пана Сторчака звільнили. Як кажуть знаючі люди, було за що.

Річ у тому, що Комітет Сторчака по самі вуха обріс корупційними зв’язками. Ні про який нагляд за безпекою праці не могло бути і мови, оскільки інспектори Держгірпромнагляду дуже легко йшли на контакт з адміністрацією шахт по схемі “хабарі в обмін на “безпечні умови праці”. Злі язики кажуть, що на вершині цієї корупційної піраміди сидів сам Сергій Олександрович.

Проте, Сергій Олександрович недовго бомжував без роботи. Зразу ж після свого повернення у владу т.зв. Антикризова коаліція повернула С.Сторчака до “корита”. За злою іронією долі, саме у “помаранчевому” 2005 році на шахті імені Засядька не було аварій, у 2006 році на шахті Засядька загинуло 13 шахтарів, майже 70 шахтарів три тижні відлежали в лікарні. 2007 рік на шахті Засядька забрав 100 людей.

Сьогодні годі шукати причин аварії лише у недопрацюваннях на шахті Засядька. Сьогодні треба змінювати систему безпеки і охорони праці на шахтах. На нашу думку, починати треба з простого – притягувати до кримінальної відповідальності за службові злочини (як мінімум, за “службове недбальство”) осіб, які проявили халатне ставлення до контролю за безпекою на шахтах. І пан Сторчак має давати не коментарі, а покази у прокуратурі. Наприклад, чому показники травматизму на шахтах збільшуються вдвоє, а Держгірпромнагляд – ні гу-гу. За винятком хіба що сумної констатації фактів: з початку листопада 2007 року на підприємствах України смертельно травмовано 169 осіб (за аналогічний період листопада 2006 року – 83 особи). З початку року смертельно травмовано 1036 осіб, за аналогічний період 2006 року 953 особи.