Нова політична комбінація з призначенням А.Яценюка Головою ВРУ вважається ще одним сильним ходом Президента України з розблокування процесу створення демократичної коаліції. Проте, не виключено, що тріумфувати проукраїнським силам зарано. Якщо голосування за спікера виявиться нерезультативним, найбільш імовірними винуватцями цього можуть виявитися ті, від кого такого підступу можна було б чекати найменше.

Зокрема, як стверджують наші джерела з середовища Народного Руху України, дуже ймовірно, що за кандидатуру Арсенія Яценюка як спікера парламенту може не проголосувати рухівська група Бориса Тарасюка. Як не прикро, але такий демарш рухівців не має нічого спільного з протиріччями програмного характеру. Йдеться про банальний суб’єктивний фактор – амбіції, образи, посади... Як стверджують люди з оточення Б.Тарасюка, масштаб його особистості якраз співмірний із такими вивертами.

З Борисом Тарасюком ми маємо проблему, подібну до проблеми Піскуна. Обоє вважають себе вродженими для певних посад. От і нещодавно, у ході Інтернет-конференції Б.Тарасюк сказав дослівно таке: “Я же двічі був у кріслі міністра закордонних справ і не маю нічого проти того, щоб очолити МЗС третій раз. Чому? Тому, що я професіонал”.

Подібна воля до посади могла б викликати іронію, якщо б не ситуація, коли кожен штик демократичної коаліції у Верховній Раді – на вагу золота. Як свідчать наші джерела, Б.Тарасюк висловив ультиматум: або він отримує гарантії свого призначення на посаду міністра закордонних справ, – або його група не голосує за спікера.

Після голосування Тарасюк буде першим, хто обвинувачуватиме в його невдачі інших – адже процедура таємного голосування, якщо її буде застосовано, ховає справжніх героїв від народу. Це – ідеальні умови для таких гравців, яким показує себе Борис Іванович.

Ще за радянських часів, працюючи у представництві УРСР при міжнародних організаціях у Нью-Йорку, Тарасюк відзначився активністю у спілкуванні з американськими студентами і українською діаспорою. Однією з тем було заперечення Голодомору – одне із основних завдань радянської, а згодом російської дипломатії. На цій темі можна було швидко зростати, і Тарасюк це використав.

Однак часи змінились, і стали потрібні інші теми. Борис Іванович за специфікою своїх посад мав справу з європейською інтеграцією України. Однак за весь час ця справа просунулася, м’яко кажучи, незначно. Звісно, у цьому питанні багато об’єктивних факторів. Але, як зазначив один європейський дипломат, "ваш Тарасюк краще не вимагав би членства прямо завтра, а звертав більше уваги на поточну роботу". Саме тут – у питаннях розвитку спільних з ЄС програм і ініціатив, транскордонної співпраці, технічної взаємодії і адаптації євроінтеграторські зусилля цілком могли би принести результати. Однак було не до того.

Про непрозорість тендеру, який проводило Міністерство закордонних справ під керівництвом Б.Тарасюка щодо виконання замовлень на формування іміджу України на міжнародній арені, говорилося і писалося чимало. На це звинувачення тодішній міністр закордонних справ Б.Тарасюк чіткого спростування не надав. І не дивно. Близькі до Б.Тарасюка люди неодноразово зауважували за Борисом Івановичем не зовсім чесну гру, коли йшлося про вирішення фінансових питань. Зокрема, злі язики приписують Тарасюкові корупцію при призначенні на посади, зокрема Почесних консулів України.

Генпрокуратура, мабуть, вже і не сподівається повернути списані на шахраїв бюджетні кошти. Натомість В.Макуха, якого пов’язують із проведенням згаданого тендеру (він тоді був заступником Тарасюка), добре влаштувався в уряді Януковича.

Та і сам Тарасюк припинив говорити про можливість співпраці з "донецькими" виключно після того, як Верховна Рада відправила його у відставку, а депутати-"регіонали" не допускали його до залу засідань уряду.

Тепер для Тарасюка та його однодумців настає хвилина істини. Вони можуть робити, як вважають за потрібне. Ми не в Росії з її “планом Путіна” і маріонетковістю парламентських сил. Тому ніхто тиснути на Тарасюка не буде. Але і він, і ті, хто вважають себе рухівцями мають розуміти – голосуючи проти президентської кандидатури на посаду спікера, Б.Тарасюк буде діяти проти Ющенка, проти України. Борис Іванович – не новачок у політиці і, думаємо, зрозуміє свій вибір...


Фото – "Кореспондент"