Представники України та Росії підписали угоду про постачання газу до України у 2008 році напередодні формування нового українського уряду. Стає зрозуміло, що російська сторона намагалася узгодити її підписання так, щоб новий уряд, новий прем’єр не були залучені в переговорний процес. З цього можна зробити висновок, що нова ціна на газ для України для "Газпрома" не є доволі принциповою. Інакше ця компанія розіграла б такий сценарій, щоб дочекатися поки Ю.Тимошенко стане прем’єром, а далі, як у 2005 році, поставити ціну у 230 доларів і сперечатися, щоб лише у кінці грудня, потріпавши нерви, підписати якусь угоду. Зараз же ситуація вийшла кардинально навпаки. Угоду було підписано до формування нового уряду і виставлено не таку страшну ціну, як прогнозувала більшість експертів, називаючи ціну у 200 доларів. Таким чином, бачимо, що для "Газпрома" важливою була не стільки ціна, скільки час і можливість підписати цю угоду саме з Юрієм Бойком. Для чого? Очевидно для того, щоб закріпити схеми, що існують, та закріпити у цих схемах компанію RosUkrEnergo на наступний рік. Друге – для того, щоб публічно засвідчити ефективність Юрія Бойка як політика.

Особливих змін для України ця угода не приносить. Це не шокова угода, вона не несе ніяких сюрпризів. Натомість вона актуалізує ті проблеми і задачі, які ми самі ставимо перед собою впродовж уже багатьох років: модернізація підприємств, зменшення енергоємності, необхідність нормалізувати наш енергетичний ринок. Це абсолютно прогнозована ситуація і вона лише штовхає нас до того, щоб ми почали реформи, які самі ж задекларували.

Ще один момент - хоча Тимошенко і заявляє, що вона незадоволена результатами угоди, нашим політикам не варто зараз перегравати назад. Хоча б через два фактори: по-перше, попереду зима і, як кажуть, на переправі коней не міняють. Україні потрібно спокійно перезимувати, якщо ж ці питання підніматимуться зараз, то з кожним днем, коли ставатиме холодніше, програвати будемо ми. По-друге, Росія вже публічно заявила, що підписання договору з Україною означає стабільне, надійне постачання газу до Європи у 2008 році. Якщо зараз Україна ініціює перегляд цих угод, то саме вона стане джерелом нестабільності в очах Європейського Союзу.

Підписана угода зараз має залишитися, а ми ж протягом зими маємо зрозуміти, як ми бачимо подальші газові стосунки з Росією, які ми хочемо ціни, що ми можемо дати Росії в обмін на ці ціни, і уже з березня, коли не буде такої серйозної потреби в газі, починати новий раунд переговорів з нових позицій, в тому числі і з запропонованих Ю.Тимошенко. Це зніме для України дуже багато проблем.

Те саме стосується і тарифу на тразит газу Україною. Ставка, що існує, закріплена договором на 5 років. Якщо повністю дотримуватися букви договору, то її перегляд потрібно починати з 2009 року, однак той факт, що "Газпром" уже цього року погодився підняти вартість транзиту на 0,1 долара, дає Україні теоретичну можливість піднімати це питання наступного року. Але нам потрібно підібрати, з одного боку, достатню кількість юридичних та економічних аргументів, щоб це не виглядало голими вимаганнями, а з іншого – нам треба заручитися підтримкою країн ЄС.

Однозначно точно можна сказати, що якщо не ми підемо скаржитися до Європейського Союзу, то це зробить Росія.

Олена Вітер, експерт Ради з енергетичної політики

Колаж - "Утро"