Минулого тижня Президент, прем’єр-міністр та голова Верховної Ради підписали листа до Генерального секретаря НАТО про приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО(ПДЧ). Така подія одразу ж призвела до активізації обговорення проблеми щодо вступу до НАТО, рівня готовності нашої країни до нього та ставлення населення до такого кроку.

Анатолій Гриценко, голова комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки і оборони, вважає, що ймовірність приєднання України до ПДЧ на квітневому саміті альянсу в Бухаресті становить 70%, оскільки, за його словами, ще не всі члени НАТО беззастережно підтримують цю перспективу.

Отож, від чого більше залежить приєднання України до ПДЧ і вступу до НАТО – від дій української сторони чи інших країн? З цими питаннями "Реальна політика" і звернулася до експертів.

Андрій Єрмолаєв, директор центру соцiальних дослiджень "Софiя", вважає, що рішення України просити про приєднання до ПДЧ було здійснено поспіхом і без належної інформаційної підтримки, що може викликати відповідну реакцію антинатівських сил і проведення ними своєї кампанії. За його словами, якщо така кампанія буде достатньо потужною, вона може негативно вплинути на шанси України в інтеграції до НАТО. "Прихильники участі України в цьому плані повинні були поводитися більш акуратно дипломатично й ідеологічно, не робити заяв, не перетворювати це в політичну кампанію, тим більше, що публічно багато політиків, включаючи перших осіб, відкрито говорили, що питання вступу в НАТО - це питання більш високого порядку, пов'язане з інформуванням населення, з проведенням референдуму. А нинішня кампанійщина просто створила додаткові політичні ризики, які можуть виявиться, наприклад, у більше жорсткому протистоянні в парламенті, проведенні партійних акцій проти НАТО. Це створить більше складний суспільний клімат. Ось ця проблема може братися до уваги членами НАТО, під час розгляду ситуації в Україні та оцінки її шансів", - вважає Андрій Єрмолаєв.

Експерт також попереджає про небезпеку перешкоджання Росією спробам України вступити до Північноатлантичного альянсу. Достатньо стримана позиція Російської Федерації щодо приєднання нашої країни до ПДЧ, на його думку, стане більш жорсткою, коли Україна стоятиме безпосередньо перед вступом до НАТО.

"У нашому випадку, включення України до Плану по набуттю членства в НАТО, ще не гарантує й не означає, що Україна зможе стати членом НАТО. Офіційна Росія якраз буде концентрувати зусилля на тому, щоб варіант вступу України в НАТО в підсумку провалився, у тому числі й впливаючи інформаційно, проводячи кампанії з впливу на суспільну думку під час підготовки можливого референдуму. Окрім цього наші північні сусіди можуть підтримати політиків, які виступають з антинатовських позицій. А питання Плану по набуттю членства в НАТО швидше стане питанням поточної кон’юнктури, але не більше того, тому що це ще не є вирішальний крок, і це розуміють у Росії", - сказав "Реальній політиці" пан Єрмолаєв.

Дещо іншої думки про внутрішьополітичні аспекти інтеграції до НАТО дотримується експерт центру "PRо поліс" Вікторія Мельни. З її точки зору, рішення про подачу заявки на приєднання до ПДЧ випливає зі зміни політичної ситуації з країни і є наслідком формування нового уряду. Оскільки ні Президент, ні Кабінет Міністрів, ні коаліція не вимагають проведення референдуму щодо вступу до НАТО, це питання може бути знято з порядку денного на користь вирішення інших проблем, вважає пані Мельник.

"Слід пам’ятати, що проведення загальнонаціонального референдуму не є обов’язковою умовою вступу країни до НАТО. Він проводився лише в трьох країнах-членах – Словенії, Словаччині та Угорщині – і нещодавно в Грузії. Словацький референдум, причому, був визнаний таким, що не відбувся, однак це не завадило цій країні вступити до альянсу. У Грузії ж, як погоджуються багато експертів, цей референдум більшою мірою був доповненням до передвиборчої кампанії Саакашвілі.

В Україні Віктор Ющенко зробив компромісний хід, висловившись про проведення референдуму щодо вступу в НАТО, бо це питання було занадто дратівливим для Партії регіонів, яка тоді складала основу коаліції. Тепер же ситуація змінилася, і цю ідею підтримує як парламентська більшість, так і урядова команда, і Президент. Тому природно, що питання проведення референдуму було знято з порядку денного, тим паче, що для населення є більш актуальні питання, скажімо, реформа ЖКГ. Тому зараз українським політикам в очікуванні Бухарестського саміту було б варто зайнятися більш насущними питаннями, не забуваючи і про зовнішьополітичну підтримку заявки на приєднання до ПДЧ, а обговорення самого вступу до НАТО перенести на той час, коли цей вступ стане більш близькою перспективою", - зауважила Вікторія Мельник.