За Законом України “Про об’єднання громадян”, громадська організація визначається як об’єднання, створене з метою захисту інтересів його членів. У цьому зв’язку надання Тендерній палаті України – органу, через який здійснюються державні закупівлі, - статусу громадської організації, виглядає як зла іронія. ТПУ дійсно стала вагомим механізмом захисту матеріальних інтересів її членів. Погано лише, що захист власних матеріальних інтересів здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Але зламати цю систему дуже важко - народний депутат від БЮТ (у минулому – помічник-консультант народного депутата України В.Цушка) Антон Яценко, створюючи ТПУ, так підібрав її членів, що ліквідувати цю “годівничку” не так і легко.

Отже, всі закупівлі за державні кошти (для товарів, якщо вартість більша 20 тисяч гривень, для послуг – більше 50 тисяч гривень) здійснюються виключно через Тендерну палату України. Тендерна палата займається наданням послуг не безпосередньо, а через підприємства, нею створені. Засновником майже всіх підприємств, які надають послуги у сфері державних закупівель (основних серед них є “Центр тендерних процедур”), є той самий Антон Яценко, його батько Володимир Яценко, В.Врублевський та інші члени сім’ї і друзі.

При тому алгоритм роботи Тендерної палати простий, доступний і типовий для монополій. Кажуть, цей алгоритм був запропонований народним депутатом України від БЮТ С.Осикою, а реалізований – А.Яценком.

Якщо державна установа хоче здійснити закупівлю товарів і послуг, то мусить зробити обов’язкові платежі. Проблема лише в тому, що ці обов’язкові платежі не мають жодного обґрунтування, а є плодом цинічної фантазії А.Яценка. Щоб не бути голослівними, наведемо вартість кількох послуг у 2007 році: 1) плата за розміщення оголошення в мережі Інтернет за процедурою відкритих торгів – 2000 грн.; 2) плата за тендерну документацію – 3000 грн.; 3) послуги консультанта торгів, пов’язані з укладенням договору – 1-4% від суми закупівлі; 4) розміщення в каталозі учасників процедур закупівель – 4975 грн.; 5) витяг з тематичного каталогу учасників процедур закупівель – 500 грн.; 6) витяг з каталогу переможців тендеру – 500 грн. Зрозуміло, що найбільший “навар” у сімей Врублевських і Яценків – з державних гігантів. Скажімо, у 2007 році ДАК “Автомобільні дороги України” стала переможцем тендерів на суму 2,8 млрд. грн. При цьому створене при ТПУ “Європейське консалтингове агентство” отримало за надані послуги 16,68 млн. грн. Якщо зважити, що загальний обсяг витрат на держзакупівлі 120 мільярдів гривень, то неважко здогадатися, чому “антикорупційний” уряд Ю.Тимошенко так толерує діяльність групи Осики-Яценка, а народний депутат України А.Яценко зареєстрував законопроект щодо відновлення кримінальної відповідальності за “наклеп” (при тому, “наклеп” Антон Володимирович розуміє дуже широко).

Для наочності наводимо схеми викачування грошей платників податків у кишені БЮТівських функціонерів.

(для збільшення зображення клікніть на ньому)