Теперішній комуніст і екс-спікер парламенту Олександр Ткаченко свого часу заявив, що він є не першою, але й не другою людиною в державі. Довгий час слова Ткаченка вважалися одним з перлів українського гумору, однак нещодавні брюссельські заяви Юлії Тимошенко підтвердили, що бажаючих надати більшої ваги своїй посаді залишається чимало.

У понеділок на конференції у Брюсселі Юлія Тимошенко заявила, що Верховна Рада може прийняти лише ті зміни до Конституції, які передбачатимуть перетворення України на парламентську республіки, інші варіанти парламентом підтримані не будуть. Також Юлія Тимошенко зазначила, що на її думку в державі зараз існують дві виконавчих гілки влади: одна - очолювана Президентом, інша – прем’єр-міністром. "Реальна політика" звернулася до політолога Володимира Цибулька з проханням прокоментувати заяви прем’єр-міністра.


Дві вертикалі влади і політичні торги
"У випадку співіснування двох вертикалей влади (а президентська вертикаль виглядає значно більш урізаною) та за подвійного підпорядкування голів облдержадміністрацій одночасно Кабміну і Президенту в країні виникає загроза абсолютизму. Адже кожна вертикаль намагається досягнути абсолютної влади. Якщо Президент – м’який демократ, то більш жорсткий адміністратор намагається підігнати під себе всю повноту влади. Тут існує проблема як об’єктивного характеру, так і суб’єктивного. Наприклад, адміністративна практика абсолютного підпорядкування, яка властива Юлії Тимошенко, не характерна для нинішнього Президента. Йому властивий тип креативного адміністратора, який є лідером не тільки в силу адміністративної повноти влади, а і в силу своїх особистісних якостей.

Слова Юлії Тимошенко про наявність двох вертикалей влади має доволі сумнівний характер. Ці заяви були зроблені не інакше як для політичного торгу. Річ у тому, що якщо Віктор Ющенко буде балотуватися на другий президентський термін, то лідерка БЮТ зі своїм ресурсом може підтримати його на виборах. Зараз Юлія Тимошенко чудово розуміє, що гарантій перемоги у 2009 році у неї немає і з наближенням президентських виборів ставлення виборців до неї може змінитися. Адже парламентські вибори – це дуля в кишені для діючої влади, а президентські – це як правило стратегічні вибори і під час голосування на них виборці керуються іншими мотивами. Юлія Тимошенко це прекрасно знає і розуміє, що конвертувати 30% в парламенті у 30% на президентських виборах майже неможливо. Тому вона й прагне торгуватися зараз із Президентом щодо розподілу владних повноважень".

Парламентський егоїзм
"Заяви глави уряду про те, що Верховна Рада може підтримати лише ті зміни до Конституції, що встановлюватимуть парламентську форму правління, цілком відповідають нинішньому егоїстичному парламенту. Верховна Рада прагне максимально зосередити владу в своїх руках і буде формувати таку лінію поведінки, яка зміцнить її роль в суспільстві. Якщо дійде до чергового перерозподілу влади, то парламентарі себе не обділять, у цьому немає жодних сумнівів. Якби, скажімо, у нас існував двопалатний парламент – тоді б друга палата намагалася максимально перетягнути до себе владні повноваження.

Таким чином Юлія Тимошенко просто оприлюднила факт парламентського егоїзму. Як кожен солдат мріє стати генералом, так кожен політик мріє бути президентом. А парламент – це 450 потенційних президентів. Втім, президентська вертикаль не зобов’язана ділитися повноваженнями, тому що інститут Президента - єдиний, котрий має прямий мандат виборців. Можна додати, що обійти егоїзм українських парламентарів доволі просто – для цього треба просто розглянути питання зміни до Конституції поза Верховною Радою – винісши його на референдум".