В житті малого та середнього бізнесу протягом більше ніж двох років триває «чорна смуга». Не встиг цей бізнес оговтатися від прем’єрства Януковича і Тимошенко у 2002-2005 роках, як починаючи із 2006 року знову «ця парочка» повернулася. Якими би не здавалися Янукович і Тимошенко політичними опонентами – але у ставленні до бізнесу вони до болю схожі. Як у Януковича, так і у Тимошенко є одна спільна риса – вони не звертають увагу на малий та середній бізнес.

Діяльність першого була завжди направлена на великий бізнес і встановлення контролю за секторами економіки (кожен знав «ціну питання», необхідну для задоволення "донецьких кураторів").

Натомість мета другої – будь-якою ціною, соціальними (читай популістськими) ініціативами завоювати прихильність електорату. При цьому політика Тимошенко лякає непередбачуваністю: діє тільки одне чітке правило –підприємці мають платити за все і за всіх.

Для фінансування соціальних стандартів – при цьому так, аби не зірватися у інфляційну спіраль – необхідна системна економічна політика і щирі заходи з виведення економіки з тіні. І в Януковича, і в Тимошенко проблеми з обома складовими цієї формули. Вирішують вони ці проблеми також однаково: визискуючи бізнес. На цьому ґрунтувалася "азарономіка"; на цьому намагаються виїхати і Тимошенко разом із вічним реформатором Пинзеником та підприємливими Хорошковським і Буряком.

14 березня Тимошенко та Пинзеник в один голос накинулися на главу Державної податкової адміністрації Сергія Буряка: прем’єр-міністр та міністр фінансів критикували роботу Податкової у січні-лютому цього року.

За словами Тимошенко, зростання надходження податкових зборів на 35,1% за січень-лютий у порівнянні з аналогічним періодом 2007 року не є задовільним. Для «популістських» ініціатив ЮВТ, «результат 35% з «плюсом» є дуже скромними». В свою чергу, Пинзеник звернувся з вимогою до Буряка шукати резерви для збільшення надходжень у Державний бюджет.

Чомусь пригадалося розпорядження Кабміну 14 січня, коли прем’єр поставила задачу для Держмитниці удвічі збільшити надходження у казну. Митниця завдання виконала: за підсумками січня-лютого Валерій Хорошковський добився від Тимошенко та Пинзеника похвали.

На цьому тлі Податкова не може зрозуміти своє завдання інакше, як просто більш інтенсивно збирати податки. Така постановка питання також однозначно трактується і підприємцями: знову будуть побори. При цьому, окрім збільшення кількості перевірок, і підвищення прискіпливості перевіряючих, додасться ще один фактор: непередбачуваності. Адже податківцям треба буде нарощувати показники, і візитів податківців можна буде чекати знову і знову.

Найнелогічніше в цій ситуації те, що уряд Тимошенко відкидає правову базу, яка в свій час вважалася проривом у забезпеченні законних прав підприємців, виведення економіки з тіні і покращення бізнесового клімату.

Так, Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачає обов’язковість оприлюднення проектів нормативно-правових актів, що мають вплив на ведення підприємницької діяльності, – з метою одержання зауважень і пропозицій від зацікавлених осіб. Однак ці положення далеко не завжди виконуються «найпрозорішим» Кабінетом Міністрів України Юлії Тимошенко.

Тому про деякі «регуляторні новаторства» уряду доводиться дізнаватися з засобів масової інформації, які мусять видобувати з «власних джерел» інформацію, яка і без того має доводитися до громадськості. Здебільшого саме від журналістів підприємці дізнаються про «радісні» реформаторські звістки.

Зазначимо деякі з них. Відповідно до нового Митного кодексу, митні органи отримають право здійснювати фінансово-господарську перевірку підприємств шляхом ревізії облікової документації і комерційної інформації.

Яким чином вона буде виконуватися – усі підприємці, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність і у повсякденній діяльності стикаються із Митницею, добре розуміють: до «ходоків» з Податкової, Пожежної, ВДСБЕЗ (відділ державної служби боротьби з економічною злочинністю), захисту прав споживачів, СЕС (санітарно-епідеміологічна служба) і багатьох інших додається ще й митні оперативні підрозділи.

Ще одна «новина» – від Податкової. Змінами пропонується суб’єктам малого підприємства, не будучи платниками ПДВ, у разі здійснення операцій з імпорту (ввезення, пересилання) товарів на митну територію України, сплачувати податок на додану вартість у порядку, визначеному відповідним законом України.

Більше того, вже протягом декількох тижнів з уст урядовців звучить ідеї відміни податкових векселів та розширення списку методів розрахунку «звичайних цін», яке по суті дає можливість митним та податковим органам визначати самостійно вартість товару ввезеного в країну і, відповідно, нараховувати на цю ціну усі податки та митні збори.

Це тільки декілька урядових пропозицій, однак вони показові: руки податкової і митниці поступово розв’язуються.

Звісно, це прикривається благородними гаслами наповнення бюджету і боротьби з корупцією. Однак якщо відійти від гасел до практики, бачимо ту саму "азарономіку", але у виконанні не сірих чиновників, а яскравих бізнесменів з оточення ЮВТ.

І тут закрадається крамольна думка. Якщо вважати, що підприємництво – це діяльність, направлена на отримання прибутку, то стає зрозумілим, чого чекати від нинішніх керівників Податкової і Митниці (обидва з яких – у дуже недалекому минулому бізнесмени).

Займаючи будь-яку посаду при владі, бізнесмен матиме спокусу повернутися до звичного. Тобто – отримання прибутку. Причому власного, а не суспільного. Тож трапилося найгірше, власне те, проти чого так гаряче виступають прихильники БЮТ і (принаймні на словах) сама Тимошенко: поєднання бізнесу, влади і політики в одному. А заплатять за це ті самі бізнесмени, які у свій час стояли на Майдані, а нині голосно підтримували "нашу Юлю"...