31 березня до України з офіційним візитом прибуде президент США Джорджа Буша-молодшого. Важливим є те, що перший за 8-річний термін візит президента Буша до України відбудеться напередодні проведення Бухарестського саміту НАТО2-4 квітня, на якому буде вирішуватися питання приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Президент Ющенко вже відзначив, що обговорення цього питання стоїть окремим пунктом у його зустрічі з Бушем. Українців же цікавить, наскільки даний візит може збільшити шанси приєднання України до ПДЧ на Бухарестському саміті. Щоб знайти відповідь на це питання, "Реальна політика" поговорила з директором Інституту євроатлантичного співробітництва Олександром Сушком.

- Пане Олександре, на вашу думку, наскільки візит президента Буша до України сприятиме приєднанню нашої країни до ПДЧ на Бухарестському саміті?
- Він сприятиме безумовно, оскільки це сигнал від найпотужнішої країни – члена Альянсу про повну політичну підтримку цієї амбіції України. Здійснення цього візиту безпосередньо напередодні саміту очевидно трактуватиметься як підтримка з боку США цієї позиції. Однак я хочу нагадати, що рішення в Альянсі приймаються не самотужки США чи їх однодумцями, а всіма 26-ма країнами. І чи буде в Бухаресті досягнуто консенсус між всіма цими 26-ма країнами - це вже інше питання.

- А наскільки цей візит може змінити позиції інших країн – членів НАТО?
- Цей візит не змінить позиції інших країн. Сам по собі візит є лише однією з ланок ланцюга дипломатичних зусиль, що стосуються цього питання. У даному випадку, питання буде вирішуватися під час саміту на рівні глав держав та урядів, де будуть брати участь представники країн-учасників. І тут вже виникає питання, наскільки прибічники надання Україні ПДЧ вже зараз – а їх більшість серед членів НАТО – зможуть переконати тих, хто сумнівається. І позиція США в цьому буде безумовно дуже важливою.

- Як можна прокоментувати, який клімат склався навколо приєднання України до ПДЧ на цьому саміті?
- Тут є як позитивні, так і негативні чинники. Позитивним є те, що Україна вперше за багато років чітко сформулювала власні амбіції в цьому питанні, власне, чітко заявила, чого вона хоче. Президент, прем’єр і спікер парламенту в один голос заявили про такий намір України, чого раніше не траплялося. Це, безумовно, вітається. З іншого боку, події в Україні і конфлікти, які зараз точаться у середовищі політичного класу України, не надають додаткових аргументів для приєднання України до ПДЧ. Ті, хто зараз є скептиками в Альянсі, якраз вказують на те, що нинішня конфігурація влади в Україні не є надійною. Це впливає на атмосферу прийняття рішень, і ситуація може скластися не на користь євроатлантичної інтеграції для України. Крім того, значний вплив має і внутрішньонатовська тематика. Питання приєднання України до ПДЧ є дискусійним, але є і багато інших дискусійних питань, зокрема питання Афганістану, питання майбутнього розширення НАТО взагалі, не лише стосовно України. Тому приєднання України до ПДЧ розглядається не у вакуумі, а в контексті інших дискусійних питань.

- Які фактори ще можуть вплинути на позиції країн-членів НАТО? Що українська влада ще може зробити за ті дні, що залишилися перед самітом?
- Працювати безпосередньо з главами тих держав та урядів, які ще не визначилися в позитивний для України бік. Це єдиний шлях. Зрозуміло, що якщо говорити про довгострокову стратегію, то тут є дуже багато компонентів, які влючають в себе і політичний, і експертний, і громадський рівень. Але зараз, коли йдеться про тиждень, який залишився до саміту, треба сконцентруватися на роботі саме з главами держав і урядів.

- А чи варто починати проводити зараз інформаційну кампанію в Європі?
- В принципі, я дав відповідь на це питання. Взагалі-то інформаційну кампанію треба проводити завжди. Що ж стосується того, що треба робити на даному етапі, то важливо показати, що держава усвідомлює ті проблеми, які зараз існують, зокрема проблему з громадською підтримкою, і, більше того, що держава має певний план, як розв’язати цю проблему у середньостроковій перспективі. Важливо показати партнерам по Альянсу нову якість програми з інформування громадськості, яка зараз перебуває в розробці у Кабінеті Міністрів України. Якраз найближчими днями ця програма буде остаточно затверджена на три наступні роки. Я думаю, що уряду було б дуже корисно продемонструвати у цій програмі своє розуміння того, у який спосіб ця проблема може вирішуватися, і це безумовно надасть аргументів на користь позитивного рішення у Бухаресті.

- Наскільки важливо, щоб на цей саміт приїхала прем’єр-міністр разом з Президентом? Взагалі, хто з українських чиновників мав би бути там присутнім?
- У нас дуже рідко так буває, щоб на один і той же захід їхали і Президент, і прем’єр-міністр. Власне, є формат комісії Україна-НАТО, який уже затверджений у жовтні минулого року. Це комісія на рівні глав держав. Там не передбачено формату за участі прем’єр-міністра, і це не дуже принципово у даному випадку. Інша справа, що Тимошенко, чесно сказати, не дуже вдало відпрацювала свої візити до Брюсселю з точки зору відносин з НАТО, але я не думаю, що їй зараз треба бути в Бухаресті і виправляти це. Загалом же, формат офіційної делегації передбачає участь Президента, міністра закордонних справ та міністра оборони. Я думаю, цього цілком достатньо.