Зв’язок Миколи Томенка з політикою почав простежуватися ще з 1992 року, коли він завідував кафедрою політичних наук Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті міністрів України. Надалі він наблизився безпосередньо до політичних партій через Всеукраїнський фонд "Українська перспектива", який створив разом з Сергієм Одаричем, Сергієм Кудряшовим та Юрієм Шкурлатом. (Фонд займався інформаційно-аналітичним супроводом виборчих кампаній та політичних проектів.)

В березні 1998 року Микола Томенко нарешті зробив спробу потрапити до Верховної Ради під прапорами партії "Реформи і порядок" (15 номер у списку), але не пройшов до парламенту.

З травня 1998 Томенко очолює Інститут Політики. В цей час він починає позиціонувати себе як одного із провідних політологів Україні, як "феномен політолога, який намагається зберегти за собою авторитет компетентного науковця при тому, що вже виконує роль політика".

Проте політолог Михайло Погребинський в одному з інтерв’ю у 2002 року зазначав: "Єдине, що Микола Томенко вміє… Ми точно знаємо, що те, що він спрогнозує, буде навпаки".
Інші політологи заявляли, що в своїх прогнозах Микола Томенко "помиляється набагато частіше, ніж Гідрометцентр".

Сам Томенко на питання, як часто збуваються його політичні прогнози, відповів так: "Якщо мої погані прогнози не збуваються, я задоволений. Справа в тому, що я претендую на авторство школи превентивної політології в Україні, тобто для мене важливо показати дві альтернативи й розповісти про гіршу..."

З лютого 2000 року по березень 2001 року Томенко був начальником головного управління преси та інформації Київської міської державної адміністрації. Перед своїм приходом до столичної адміністрації Томенко здобув авторитет не стільки як політолог, скільки як великий інформаційний маніпулятор.

"Столичні журналісти говорять, що як управлінець Томенко, незважаючи на те, що він привніс нові технології маніпуляції інформацією, був одним із найбільш жорстких керівників. Саме за Томенка інформаційний простір столиці та області зазнав найбільших змін: з'явилися нові проекти ("Газета по-киевски"), двічі змінився формат "Вечірнього Києва", суттєво було змінено концепцію "Хрещатика", активізувався на київському інформаційному просторі Засуха (колишній голова Київської обласної державної адміністрації), який реорганізував видавничий дім/газету "Киевский регион", - писали в той час про нього.

Після заклику Кучми, який щойно переобрався на другий термін, – очистити владу від опозиційних посадовців, Микола Томенко звільнився за власним бажанням.

Здобувши "ореол" опозиціонера у травні 2002 року, Томенко був обраний до Верховної Ради за виборчим списком блоку "Наша Україна". Під час виборів він працював політичним аналітиком "Нашої України". Також займався стратегією та ідеологією виборчої кампанії. Тоді він, як сам пізніше зізнався, зробив свій найбільш вдалий прогноз, що точно пройде до парламенту, не зважаючи на 62 місце в списку.

Під час парламентських виборів 2002 року Микола Томенко розгорнув кампанію проти СДПУ(о), звинувативши есдеків в "дезінформації" і в спробах "здійснити державний переворот у п’яти країнах Європейського Союзу". (Тоді есдеки приписали до соціал-демократичних держав 13 заможних країн ЄС). Він навіть подав до тодішнього голови ЦВК Рябця скаргу для "якнайшвидшого реагування на зміст політичної реклами СДПУ(О), яка не лише дезінформує виборців України, але й шкодить іміджу України в світі". У відповідь він отримав звинувачення в некомпетентності та сумніви у його політологічних здібностях.

З червня 2002 року Томенко очолив Комітет Верховної Ради з питань свободи слова та інформації - єдиний політичний комітет, який отримала "Наша Україна". Як голова комітету в жовтні 2002 року Томенко вперше написав Кучмі листа, в якому вказував на "темники", які надсилалися до провідних телеканалів з адміністрації президента, звинувативши тодішнього голову адміністрації президента Віктора Медведчука в тиску на медіа. Подібні листи до Кучми Томенко писав декілька разів

4 грудня 2002 року, Томенко взяв активну участь у перших парламентських слуханнях "Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова й цензура в Україні". Після цього голова інформаційного управління адміністрації президента Сергій Васильєв зло назвав його "головним борцем за свободу слова" і звинуватив в тому, що саме через Томенка голова моніторингового комітету ПАРЄ Ханне Северінсен викидає документи з адміністрації президента "у подарований ним кошик для сміття".

За два тижні до відставки уряду Ющенка (квітень 2001) він схвально оцінював діяльність його уряду: "Якщо чинний прем'єр піде, то політична криза в Україні стане суспільно-політичною. Про це говорять результати соціологічних опитувань, проведених найбільшими центрами – половина українців не підтримує Кучму, стільки ж виступає за акцію "Україна без Кучми" та підтримує самого Ющенка".

В 2003 році М. Томенко казав: "Нам треба зберегти Ющенка і довести його до рівня не суспільного загальнонаціонального лідера, яким він є, а й легітимного лідера держави, яким стають президенти. Після цього нам треба разом з цим легітимним президентом змінити правила формування влади, щоб політична партія зайняла достойне місце у владному формуванні".

Тоді він виступав проти того, щоб "прив’язувати Ющенка до якоїсь конкретної політичної сили". "Навіть після президентських виборів, коли він, сподіваюсь, стане президентом, місія Ющенка полягатиме не в очолюванні якої-небудь партії, а в створенні рівних умов, правил поведінки для тих політичних формацій, які конкурують між собою".

Проте Микола Томенко також негативно відгукувався щодо діяльності Юлії Тимошенко після створення Форуму національного порятунку (ФПС). В квітні 2001 року, коли Тимошенко була звільнена з СІЗО, він у невластивому йому прагматико-цинічному тоні заявив, що вона "більш вигідна" для Форуму нацпорятунку під арештом, ніж "як один з лідерів" ФНП. "Всі ідеї, які виразила Юлія Тимошенко після повернення в публічну політику, послабили статус ФНП і, швидше за все, не посилили, а внесли певний хаос в його діяльність", - казав він.

Щодо ставлення до другого президента України, то сам себе М.Томенко назвав "стійким інституційним опонентом" Кучми і дещо жартома мріяв "реалізувати геніальний проект: зібрати висловлювання президента різних часів". Томенко хотів серйозно дослідити лексику Кучми й з'ясувати, чому, за словами президента, "одні були "хворі", а інші вже "лохи", а треті - "свині обрізані", четверті - "з пальми позлазили".

В кінці лютого 2004 року генерал Валерій Кравченко обрав Томенка для оприлюднення сенсаційних документів, які мали свідчити про накази СБУ здійснювати стеження за українськими громадянами в Німеччині. За оприлюднення таємних документів Васильєв, який на той час був генпрокурором, погрожував притягти Томенка до кримінальної відповідальності за нібито розголошення державної таємниці.

На початку 2004 року Томенко вимагав від Державного управління справами надати звіт про фінансування з бюджету лікування президента Кучми в Баден-Бадені.

Томенко часто фігурує в якості непримиренного борця за "чистоту моралі". Так, в свій час,він рекомендував головним редакторам газет "Факти", "Столічка", "Бульвар" перереєструвати ці видання у спеціалізовані еротичні засоби масової інформації, позаяк на перших і останніх шпальтах вони розміщували еротичні фото.

Під час виборчої кампанії 2004 року Томенко став довіреною особою кандидата в президенти Віктора Ющенка та стратегом і аналітиком його виборчої кампанії.

Він постійно акцентував увагу на безграмотності Януковича. "Слово "проффесор" с двома "ф" безграмотно як українською, так і російською. Вчену ступінь, таким показовим чином зазначену в анкеті, отримала людина, яка мала великі проблеми з грамотністю мабуть ще в школі", - коментував Томенко помилку Януковича.

М.Томенко викривав технології штабу Януковича та маніпулювання ним засобами масової інформації. Виступав проти стратегії штабу Януковича яка полягала в розколі України на Схід і Захід та протиставленні "двох Україн за національною та мовною ознаками".

Під час "Помаранчевої революції" він кожного дня він виходив на сцену Майдану Незалежності та повідомляв про подальші дії або про події дня. Як свідчив його колега Володимир Філенко, у нього й Луценка була купа обов'язків по розміщенню людей і інших організаційних моментах. "Ми були вимушені віддати мікрофон комусь в надійні руки. Віддали Миколі Томенку. І він виявився досить здібним диск-жокеєм. Хоча, звичайно, фізично вимотався".

"Потім, коли Томенко з'являвся на Майдані, дівчата суперничали за честь затягнути його до себе в намет", - розповідав Юрій Луценко.

Також саме Микола Томенко зі сцени запропонував людям піти до Київської міськадміністрації привітати мера Омельченка і звернутися до нього із закликом підтримати Майдан. Після чого київському меру прийшлося віддати мітингуючим перший поверх мерії.

Після обрання Ющенка Президентом України Микола Томенко став гуманітарним прем’єр-міністром в уряді Юлії Тимошенко. На посаді особливо запам’ятався протягуванням групи "Григджоли" на конкурс "Євробачення", а також спробами втрутитися в бізнес-конфлікт братів Суркісів з Костянтином Григоришиним та перетворити футбольний клуб "Динамо" на так званий "народний клуб". Подав у відставку в зв’язку із "корупційним скандалом" у верхніх ешелонах влади. Тоді Томенко заявив, що в його плани входить організація другого етапу "Помаранчевої революції".

На парламентських виборах у 2006 році Томенко став депутатом Верховної Ради України V скликання, за списком блоку Юлії Тимошенко. Пізніше головою Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму, заступником голови Верховної Ради.



23 листопада 2007 року за підсумками дострокових виборах Томенко знову опинився у Верховній Раді за списком блоку Юлії Тимошенко і став заступником голови фракції "Блок Юлії Тимошенко".

За свою бутність депутатом Томенко написав сотні депутатських запитів. Багато з них – за результатами публікацій у ЗМІ.

Микола Томенко також є автором підручника "Основи теорії політики" і книг "Історія української Конституції" та "Абетки української політики". Однак, крім того, він також дослідив "Теорію українського кохання". Оформив книгу своїми роботами народний художник України Іван Марчук. Книжка присвячена "романтичній, таємничій та незбагненній душі української жінки".

"Нещодавно я презентував свою книгу "Теорія українського кохання" " і міг би продовжувати писати… Моя формула звучить приблизно так: "Ідеалом українського кохання-любові є прагнення здобути любов, не втративши кохання"… Можна сказати, що ідеалом українського політика є прагнення реалізувати свою мету, не втративши при цьому честі", - зазначив він після того.

Томенко також якось заявив, що якби він не зайнявся політикою, то зміг би працювати в рекламному бізнесі, зокрема по українізації брендів і марок. "Кілька років назад не було українських презервативів. І я запропонував, що презервативи мають називатися "Котигорошко". Дуже адекватно, по-моєму", сказав він в інтерв'ю журналістам.

Нещодавно нардеп Микола Томенко висловився за прийняття Верховною Радою закону про заборону реклами слабоалкогольних напоїв та пива.

Згідно з офіційною інформацією, Томенко захоплюється сучасною українською музикою і спортом. Минулого року, під час гри в теніс він по власній необережності зламав ногу. Проте навіть на милицях приходив у парламент і продовжував брати активну участь у політичному житті країни.
Одружений - дружина Томенко Валентина Олександрівна, 1962 року народження.
Син – Томенко Павло Миколайович, 1989 року народження.


Біографічна довідка:

Микола Томенко народився 11 грудня 1964 року у селі Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області.

У 1982 році закінчив Великоканівецьку середню школу.

1983-1985 - служив в рядах радянської армії в Афганістані.

1989 - закінчив історичний факультет Київського університету ім. Шевченка, де був комсоргом. Пізніше виступив одним з ініціаторів ліквідації комсомольської організації на факультеті.

1992 - захистив кандидатську дисертацію на тему "Проблема державності в програмних документах та діяльності сучасних партій України (історично-політичний аналіз)".

1992 - завідувач кафедрою політичних наук Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті міністрів України. Поєднував цю роботу із посадою заступника начальника інформаційно-аналітичного управління Міністерства України у справах національностей і міграції, а також був віце-президентом Асоціації молодих українських політологів і політиків.

1994-1998 - віце-президент Всеукраїнського фонду "Українська перспектива". Одночасно Томенко працював директором Інституту посткомуністичного суспільства та завкафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська академія".

Березень 1998 – балотується до Верховної Ради за списками партії "Реформи і порядок" (15 номер у списку), але не проходить до парламенту.

Травень 1998 - очолив Інститут політики.

2002-2006 – депутат Верховної Ради України ІV скликання за списком партії "Наша Україна"

2005 – віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань в уряді Юлії Тимошенко

2006-2007 – депутат Верховної Ради України V скликання за списком Блоку Юлії Тимошенко.

З листопаду 2007 року - депутат Верховної Ради України VІ скликання, знову ж таки за списком Блоку Юлії Тимошенко.