Напередодні Бухарестського саміту НАТО, 1 квітня, міністр закордонних справ Франції Франсуа Фійон заявив, що його країна не підтримує приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) і не дасть зеленого світла цьому рішенню. Таким чином, позитивний для України перебіг подій на саміті опинився під загрозою. Чи є можливість того, що позиція Франції все ще може бути змінена? "Реальна політика" попросила Валерія Чалого, заступника генерального директора Українського центру економічних і політичних досліджень імені О.Разумкова, відповісти на це питання.


- Пане Валерію, міністр закордонних справ Франції заявив, що його країна виступає проти приєднання України до ПДЧ. Чи означає це, що Франція застосує своє право вето і на цьому процес приєднання України до ПДЧ увірветься?
- Перш за все я хочу наголосити на тому, що генеральний секретар НАТО Яаап де Хооп Схеффер у своїй заяві підтвердив ті тези, які вже звучали раніше і від нього, і від лідерів країн-членів НАТО, що рішення стосовно України буде прийматися самостійно країнами НАТО відповідно до статутних документів, а позиція інших сторін не буде враховуватися. Це абсолютно природно, тому що якби враховувалася позиція інших країн, навіть таких важливих як Росія, це свідчило б про несамостійність цієї організації і її нездатність відповідати на виклики подальшого розвитку.

Рішення в НАТО приймаються консенсусом. До речі це – найбільш демократична інституція з точки зору прийняття рішень, і навіть найменші країни – члени НАТО можуть заблокувати прийняття рішень. Але, звичайно, для нас більш значимою є позиція провідних країн НАТО. Позиція Франції для України важлива. Моє особисте враження від недавнього візиту до Парижу і зустрічей з представниками міністерства закордонних справ, міністерства оборони, провідних аналітичних центрів показали, що Франція буде дійсно самостійно вирішувати, якою буде її позиція, в тому числі з урахуванням інтересів НАТО як організації та партнерства Франції з США, яке є міцнішим, ніж ми думаємо; що рішення буде прийматися в офісі Президента Франції Ніколя Саркозі; що остаточне рішення буде прийнято безпосередньо під час саміту. Ось з таких позицій треба і виходити. Я думаю, що ми повинні дочекатися цього рішення, і якщо позиція Франції буде конструктивною для України, це лише поглибить наші стосунки напередодні головування Франції у Європейському Союзі, яке почнеться з другого півріччя цього року.

- Наскільки великий шанс того, що позиція президента Франції зміниться? Наскільки візит Дж. Буша до України міг вплинути на це?
- Справа в тому, що президент Франції ніколи не говорив ні про можливість накладення вето на це рішення, ні про можливість поглиблення формату взаємодії з Україною. Я не розумію, про яку зміну може йти мова.

- Скажімо так, яка можливість того, що Ніколя Саркозі не підтримає тієї позиції, яка була висловлена міністром закордонних справ Франції?
- Давайте дочекаймося рішення в Бухаресті. Імовірно, що це рішення буде позитивним. Негативного сигналу у відмові від переходу на новий формат Плану дій з набуття членства не буде. Інша справа, що в країнах НАТО зараз іде дискусія з приводу того, якою повинна бути форма позитивної відповіді. Тобто, дискусія йде не про сам факт поглиблення взаємодії з Україною, а про терміни. Насправді, не є настільки принциповим, чи це станеться в квітні, чи до кінця цього року. Принциповим є стратегічне бачення країнами НАТО і розвитку цієї організації, і процесів розширення, і місця України в системі європейської безпеки, і взагалі майбутнього формату забезпечення регіональної безпеки. Україна в цьому сенсі розглядалася, розглядається і буде розглядатися як важлива країна.

- Як ви гадаєте, чи можуть на Бухарестькому саміті виникнути якісь несподіванки, які можуть бути важливими для України?
- Якщо говорити про Україну, то останні кілька місяців спостерігається безпрецедентна активність на публічному і непублічному рівні української дипломатії, в першу чергу тих, хто керує зовнішньою політикою і здійснює її – це Президент України та уряд. Таке об’єднання заради досягнення зовнішньополітичних цілей лише вітається, до того ж воно підкріплене активністю недержавного сектору. Вже це дає свій результат. Вже сьогодні, незалежно від рішення у Бухаресті, на Україну знов звернули увагу. Вона обговорюється на сторінках провідних європейських ЗМІ, що для нас є дуже важливим для формування позитивного іміджу України, і це вже результат. Ще один результат – взяті зобов’язання всередині України щодо прискорення реформ сектору безпеки, щодо прискорення модернізації в інших дотичних секторах, про початок в Україні серйозної інформаційної кампанії щодо переваг членства в Організації Північноатлантичного договору і оптимальних моделей колективної безпеки. Це вже ті результати, які сьогодні є. Щодо несподіванок – можуть бути несподіванки у зв’язку з тим, за яким алфавітом – англійським чи французьким - будуть розсаджені учасники саміту. Але позитив у тому, що це вже не стосується України. (У 2002 році, у зв’язку з тим, що Президент Кучма опинився у міжнародній ізоляції через скандал з приводу можливого продажу українських РЛС "Кольчуга" до Іраку, на саміті НАТО учасники були розсаджені за французьким алфавітом. Внаслідок цього місце Л.Кучми опинилося подалі від місць представників США та Великобританії – "Реальна політика") Це стосується зовсім інших країн.