Останнім часом кожна виборча кампанія в Україні, як на загальнонаціональному, так і на місцевому рівнях, відрізняється чималою кількістю учасників. Конкурс кандидатів на виборні посади вже в кілька разів перевищив конкурс абітурієнтів на вступ до найпрестижніших вузів: на одне місце зазвичай претендують по десять або й кілька десятків висуванців. При цьому більшість з них зовсім не прагне виграти чи хоча б зайняти почесне друге-третє місця в перегонах. Участь в виборах, незалежно яких і куди, багатьма аутсайдерами розглядається виключно як принагідна можливість для самопіару або популяризації очолюваних ними політичних чи громадських структур.

Олімпійський принцип «головне не перемога, а участь» неминуче призводить до появи у виборчих списках таких собі «екзотичних» кандидатів, що поступово перетворює самі українські вибори на своєрідні політичні шоу. Досить згадати приклад п’ятирічної давнини, коли заявку на участь у виборах міського голови Запоріжжя в травні 2003 року подала Олена Солод, яка стала скандально відомою усій Україні після того, як звернулася до місцевого РАГСу з заявою змінити власне ім’я на Усаму Бен Ладен.

Подібним політичним шоу можуть стати й майбутні позачергові вибори мера Києва і Київської міської Ради. Принаймні, передумови для цього уже з’явилися, і одна з них - реєстрація на посаду столичного міського голови Миколи Катеринчука. Безумовно, пан Катеринчук за кілька останніх років став добре впізнаваним політиком в країні, а Київ рясніє білбордами, на яких він місяць тому вітав жінок зі святом 8 березня, а нині звітує про реєстрацію в Верховній Раді власноруч розробленого проекту нового Податкового Кодексу.

Але незважаючи на це, рейтинг Катеринчука серед киян доволі низький й не дозволяє сподіватися на перемогу, а рейтинг очолюваної ним Європейської партії України взагалі перебуває, як в таких випадках висловлюються соціологи, в межах статистичної похибки. Та попри все кандидат учора заявив про створення власного «Блоку Миколи Катеринчука», який балотуватиметься до Київради. Між тим, частина аналітиків, які уважно спостерігають за виборчими подіями в столиці, вважають, що вибух активності Катеринчука спричинений навіть не його потребою в додатковому піарі. На їх думку, кандидат взявся вправно виконувати роль технічного з метою відняти бодай кілька відсотків голосів у опонентів Леоніда Черновецького, і тому його кампанія навіть може фінансуватися діючим мером.

По-справжньому екзотичним виглядає бажання брати участь в виборах столичного голови резидентів українського Comedy Club’у дяді Жори й «гетьмана українських козаків» Миколи Пантелюка. «Через пару днів ми закінчимо розробку нашої передвиборчої кампанії. Ми виступаємо за те, щоб узаконити секс у громадських місцях, посадити блондинок за кермо й увести обов'язкову довжину спідниці для киянок - не більше двадцяти сантиметрів від лінії талії», - приводить слова дяді Жори Інтернет видання 4post.com.ua. Наскільки б кумедною не виглядала ця заява, сенс у ній віднайти усе ж можна. Так, постійні глядачі Comedy Club добре знають, що ця компанія вже давно жартує «на користь» прихильників Юлії Тимошенко, а тому цілком ймовірною є її участь у столичних виборах винятково з «приколами» на адресу суперників БЮТ.

Не менш екзотичним у виборній кампанії виглядає й її окремий релігійний «напрямок». Спочатку Леонід Черновецький заявив, що кістяком його електоральної бази стануть зовсім не пенсіонери, а близько 100 тисяч парафіян протестантської церкви чорношкірого пастора Сандея Аделаджі, до якої належить і він сам. Потім про намір висунути на посаду мера віце-прем’єра Олександра Турчинова заявив і БЮТ, але офіційна реєстрація цього пастора однієї з євангелістських церков в виборчкомі ще не відбулась. Проте вже зареєстрований список до Київради від Комуністичної партії України, третє місце в якому посідає настоятель Києво-Печерської Лаври владика Павло (УПЦ Московського Патріархату). Зважаючи на те, що цей священнослужитель на минулих виборах був обраний до Київської облради за списком Партії регіонів, КПУ в даному випадку виборює у ПР право бути основним провідником російських інтересів в Україні.

Окремою екзотикою виглядає намір очолити виборчі списки до Київради Юлії Тимошенко від БЮТ і Юрія Луценка від «Народної самооборони». Повірити в щирість їх намірів працювати в складі столичного депутатського корпусу заважає те, що ані Юлія Володимирівна не збирається полишати посаду прем’єр-міністра, ані Юрій Віталійович – посаду міністра внутрішніх справ. Щоправда, лідерка БЮТ вже заявила, що головування в уряді не заважитиме їй час від часу брати участь в сесіях Київради, коли там розглядатимуться найбільш важливі питання. Однак робота в столичній Раді це не тільки присутність на її засіданнях навіть раз на місяць, але й робота в комісіях, підготовка проектів рішень, зустрічі з виборцями, від яких обидві перші особи вже сьогодні не приховують свого наміру самоусунутися.

Таким чином, позачергові вибори в Києві мають усі шанси перетворитися на звичайнісінький парад кандидатів, кожний з яких діятиме зі своєю власною метою, а не в інтересах киян. При цьому самих кандидатів на посаду мера, зокрема від демократичної коаліції, може виявитися більше за кількість тих політичних сил, які до неї входять. В такій ситуації не виключено, що вже за кілька тижнів демократи почнуть шукати можливість зробити крок назад, аби домовитися про висунення єдиного кандидата, який реально зможе отримати перемогу над Леонідом Черновецьким. А будь-яке судове рішення, яке заборонить або хоча б відтермінує проведення виборчих перегонів в столиці, сприйматиметься ними як подарунок долі.