Суттєві розбіжності в погляді на механізми і сутність подальшої української приватизації минулого тижня виразно окреслили ще одну лінію конфлікту між Кабінетом міністрів і Секретаріатом Президента. Так саме наполегливо, як глава держави припиняє дію постанов щодо порядку проведення аукціонів з продажу землі, уряд ухвалює нові рішення, намагаючись будь за що закріпити за Держкомземом України право бути єдиним розпорядником усіх земельних торгів. В прямому ефірі програми "Я так думаю" на телеканалі "1+1" народний депутат від БЮТ Андрій Портнов прямо звинуватив Банкову в тім, що вона перешкоджає намаганням уряду збільшити доходи державного бюджету. Як приклад, нардеп навів указ Президента, яким була зупинена дія ще однієї недавньої постанови Кабінету міністрів – про приватизацію Одеського припортового заводу.

Одеський припортовий приватизують вже кілька років поспіль. Передостанній раз продати підприємство приватному власнику намагався уряд Віктора Януковича в минулому році. В серпні Фонд держмайна України оголосив конкурс із елементами аукціону із продажу 99,52% акцій заводу зі стартовою ціною 2,5 млрд. грн. Тендер повинен був відбутися за 75 днів після публікації оголошення про його проведення. Але 12 вересня Президент України Віктор Ющенко призупинив дію розпорядження Кабміну про умови конкурсу й направив подання в Конституційний Суд із проханням дати оцінку урядовому розпорядженню.

Супротив глави держави викликали наміри продати підприємство разом із єдиним в Україні цехом перевантаження аміаку. На думку глави держави, це дозволило б приватному власнику необґрунтовано завищувати тарифи на дану послугу. Категорично проти такої приватизації тоді чітко висловлювалася і нинішній прем’єр Юлія Тимошенко, яка окремо заявляла про неприпустимість продажу стратегічно важливого для країни об’єкту. В результаті, вже 15 жовтня ФДМУ скасував проанонсований раніше конкурс.

Аби розуміти, про що мова, потрібно окремо розповісти, у чому, власне, полягає унікальність Одеського припортового. По-перше, завод, що нині перебуває в повній державній власності, є одним з найбільших підприємств хімічної галузі в державі. Його основна спеціалізація - виробництво й реалізація аміаку й карбаміду, за чим завод посідає друге місце в Україні. Також підприємство виробляє азот рідкий, двоокис вуглецю, кисень рідкий, натрій сірчанокислий.

Однак головною перевагою ОПЗ, у порівнянні з іншими підприємствами хімічної галузі, є наявність у його складі згаданих перевалочних потужностей для прийому й перевантаження призначеної на експорт хімічної продукції українських і російських підприємств на морські судна. Зокрема, завод займає монопольне становище на вітчизняному ринку послуг із прийому, охолодженню й перевантаженню аміаку. Потужності по перевалці цієї речовини становлять близько 4 млн. тонн на рік, а саме підприємство є кінцевим пунктом аміакопроводу "Тольятті - Горлівка - Одеса", що з’єднує його з такими велетнями хімічного виробництва, як російський концерн "Тольяттізот" і український "Стирол".

Саме монополія на аміачну трубу робить ОПЗ особливо привабливим для покупців і винятковим з точки зору приватизації для держави. Зрозуміло, що без аміакопроводу підприємство втратить свою вартість чи не наполовину, та й черга з бажаючих його придбати також суттєво зменшиться. Отже, для остаточного вирішення питання про приватизацію Одеського припортового потрібно врешті визначитися, що для держави є важливішим – отримати максимальну суму з продажу чи зберегти державну монополію на перевалку аміаку.

Призупинення Президентом виконання постанови уряду про приватизацію ОПЗ свідчить, що глава держави бажає зберегти за Україною право на трубу. "Я - за приватизацію заводу, але я вдруге прошу вилучити з приватизації трубопровід", - ці слова Ющенка оприлюднила його прес-служба. "Якщо ми приватизуємо - а це перший випадок в українській історії - трубопровід, то я є перший, хто ставить питання, чи це відповідає основам національної безпеки", - підкреслив Президент.

Однак Кабмін займає протилежну позицію – він за приватизацію Одеського припортового, так би мовити, без винятків. Важко сказати, чому прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яка ще нещодавно протистояла аналогічному бажанню уряду Януковича продати ОПЗ з усім "потрухом", менше ніж за рік кардинально змінила свою точку зору. Можливо, це пов’язане з відмінністю сприйняття ситуації в кріслі глави опозиції і глави Кабінету міністрів. Хоча, скоріш за все, справа саме в питанні наповнення бюджету, за рахунок якого нинішній уряд намагається виконувати всі свої численні соціальні обіцянки.

Так чи інакше, але розбіжність в підході до приватизації Одеського припортового, якщо її не буде подолано, й надалі підвищуватиме рівень конфліктності між Секретаріатом Президенту і урядом, а також між Президентом і прем’єр-міністром особисто. А в разі виникнення ланцюгової реакції нових постанов уряду щодо продажу ОПЗ всупереч волі глави держави, Тимошенко врешті може зірвати запобіжник і увійти в історію як перший прем’єр-міністр, при якому розпочалася приватизація стратегічної української "труби".