Одним з найпоширеніших питань українських туристів до гідів кордоном є питання про вартість житла в країні. Відпочиваючи на популярних курортах Єгипту чи Туреччини у відповідь на нього можна почути, що двокімнатну квартиру на березі Червоного моря в Хургаді можна придбати за $50-60 тисяч. За 68 тисяч доларів пропонують апартаменти площею близько 160 квадратних метрів. Після таких відповідей українці зазвичай лише пригнічено хитають головами, адже за аналогічну суму в Києві можна придбати лише кімнату в комунальній квартирі або гуртожитку на околиці.

Тема житла для українців є вже традиційно надболючою. Інколи здається, що Україна повернулася назад в своїй історії, коли основною цінністю була земля і отримати її було мрією чи не кожного. Сьогодні лише деякі можуть дозволити собі придбати омріяні квадратні метри столичної нерухомості і то, найчастіше, залазячи при цьому в борги на кілька десятків років.

Двокімнатну квартиру площею приблизно 60 квадратних метрів в спальних районах столиці можна придбати за 150-160 тисяч доларів. Потрібно зважати також і на те, що йтиметься, скоріш за все про вторинний ринок нерухомості та будови 70-80-х років. В регіонах ціни трохи нижчі. Так, в Дніпропетровську за аналогічну нерухомість треба викласти приблизно 100-130 тисяч доларів, у Харкові можна знайти помешкання вартістю до 100 тисяч доларів, проте за нерухомість в центрі попросять вже від 150 тисяч «умовних» . В Одесі така нерухомість коштуватиме від 130 до 150 тисяч доларів, а у Львові можна «вкластися» в 100-120 тисяч «зелених». В єгипетському місті-курорті Хургада за 150 тисяч доларів можна придбати 4-х кімнатну віллу на березі моря.

Проте змінити щось у цій системі надзвичайно складно. Адже ні для кого вже не секрет, що значну частину вартості нерухомості складає націнка. Тому скільки б забудовники не жалілися на вже традиційні «подорожчання будматеріалів і енергоносіїв, збільшення витрат на придбання і облаштування земельних ділянок», проте ясно, що в ціну кожного квадратного метра закладено багато «невиробничих витрат», по суті – цілком легальних хабарів, без котрих, як не дивно, будинок неможливо побудувати.

Тому зазвичай про ринок нерухомості пересічні люди знають мало, адже зі ЗМІ чути або те, що вже давно відомо, або й взагалі малозрозумілі й до того ж суперечливі коментарі фахівців. Проте в двох словах на ринку нерухомості Києва ситуація виглядає наступним чином. Активно поширюються чутки про те, що житло ніби дуже скоро здешевіє, адже, мовляв, ринок настільки перенаситився квадратними метрами за невиправдано високими цінами, що їх просто не розкуповують. В той же час забудовники активно здають нові будинки, квартири в яких зазвичай вже давно розкуплені…перекупниками. Втім, торгівці комунальним щастям знижувати ціни на свій товар не поспішають, ба більше – не збираються. Адже занадто вже багато «серйозних» людей отримує за різними схемами з нерухомістю не менш «серйозні» гроші.

Одна з «революційних» ініціатив уряду Тимошенко зразка 2005 року полягала в тому, щоб перебудувати «хрущовки», звівши якісне житло на їх місці, а мешканців забезпечити рівноцінними «квадратами». На перший погляд – гарна ідея, впроваджена в багатьох європейських державах. Там застаріле житло перебудовували, отримуючи таким чином якісну сучасну будівлю, в якій кожен метр використаний раціонально. Проте заява Тимошенко викликала штормову реакці ю у населення – буквально за день ціни на «хрущовки» сягнули захмарних висот і бажаючі отримати за них «рівноцінну» заміну вишикувалися в черги, які можна порівняти хіба що з чергами за вкладами «Ощадбанку». Втім, грандіозного будівництва не відбулося – спочатку ідея заглохла, Тимошенко разом з урядом відправили у відставку, а нещодавно стало відомо, що займатися перебудовами мала компанія, котра контрольована родичами самої прем'єрки.

Втім, ця інформація не завадила пані Тимошенко закинути тезу про необхідність перебудови «хрущовок» під час другого приходу в будинок по вулиці Грушевського. Проте поки що ці тези є лише спробою «розвідати грунт» перед тим як сіяти в нього зерна обіцянок. Однак явним є те, що всі кроки уряду на ринку нерухомості настільки приховані і двозначні, що дозволяють кожній з зацікавлених сторін видумувати свою легенду, якою і пояснювати свою діяльність. Однак сам ринок від цього став непрозорим. Кожен використовує ситуацію для власної вигоди.

Так, вже давно гуляють чутки про те, що банки збираються скорочувати строки кредитування з максимальних 30 до 5-10 років. Це, в разі достовірності, означає відсіювання великої кількості потенційних власників квартир, котрі просто не зможуть щомісячно виділяти великі суми на погашення кредиту та відсотків по ньому. Проте якщо така інформація поширюється навмисно, то за нею можна простежити намагання спонукати потенційних клієнтів брати кредити «поки ще не пізно».

Зайвим є говорити, що киянину зі середньостатистичною зарплатою, скажімо, у 2500 гривень для того, щоб купити однокімнатну квартиру вартістю приблизно 750 000 гривень потрібно 25 років віддавати всі до копійки зароблені гроші. І це якщо не врахувати того, що за 25 років ціна виросте. Якщо ж брати кредит, то по-перше потрібно пройти ретельний відбір, що практично неможливо при зазначеному розмірі платні, а по-друге, ні в якому разі не підраховувати загальної суми витрат – адже вона разом з відсотками складає щонайменше вдвічі більше від суми самого кредиту. Та й кредитори сьогодні вже не поспішають – банки вже встигли видати величезні суми у вигляді різноманітних кредитів, натомість сьогодні поряд з проблемою їх неповернення (котре, за різними підрахунками складає від 6 до 9 відсотків), постала проблема дорогих міжбанківських кредитів, тобто виросла ціна грошей, котрі може використовувати в своїх операціях банк.

Вирішувати проблему житла взялися українські можновладці. Так, Президент запропонував схему, відповідно до якої ті, хто потребує жила, отримають від держави «перший внесок» у розмірі 1/3 від вартості житла. Натомість місцева влада виділить безкоштовно ділянки під забудову. Решта суми майбутні власники квартир мають сплатити самі, при цьому є можливість використати кредит спеціальних іпотечних установ строком до 20 років. Така схема вже була випробувана в Полтавській області і планується подальше її запровадження в цьому році. Проте прем'єр-міністр має щодо проблеми житла цілком відмінну програму. Вона пропонує виділяти квартири фактично безкоштовно, не тільки будуючи їх на безкоштовно відведеній землі з найдешевших матеріалів, але й надаючи кредити за наднизькими ставками. Проте наразі подібні заяви пані Тимошенко лунають все тихіше. Воно й зрозуміло – братися за такий проект урядові невигідно, адже він потребує дуже значного вливання коштів, надзусиль з координації та запобіганню розкрадань та зловживань, але найголовніше те, що навряд чи успіхи такого проекту будуть відчитними до президентських виборів, а значить не зможуть принести значних політичних дивідендів.

Експерти пророкують квартирам нові подорожчання. Президент асоціації ріелторів України Олександр Бондаренко пов'язує новий ріст цін з падінням долара. За його словами, ціни на нерухомість прив'язані до американської валюти і продавці, злякавшись падіння цін, почали їх піднімати. Деякі ріелтери прогнозують подорожчання квартир на вторинному ринку до літа на 4-5% і відзначають, що попит на них непоганий, інші ж заперечують слова своїх колег, висловлюючи переконання, що ріст цін не буде таким стрімким або й взагалі ціни не виростуть. Хто з них правий матимемо нагоду дізнатися влітку, а покищо треба відзначити, що пересічні українці найближчими роками навряд чи зможуть купити житло в українських мегаполісах. Водночас, в Україні все відчутнішими стають тенденції міграції мешканців малих міст та сіл до мегаполісів. За таких обставин проблема нерухомості породжуватиме все загрозливіші соціальні проблеми.