На початку нового тижня сталося дві знакових події, що досить яскраво позначили зростаня російського впливу в Україні. Комуністична партія України провела дві найважливіші спецоперації Росії в Україні. І якщо збір підписів комуністами за безстрокове базування Чорноморського флоту Росії в Севастополі нікого не здивував, то відкрита підтримка Юлії Тимошенко у суперечці за Одеський припортовий завод на перший погляд є несподіваною. Але тільки на перший погляд.

Насправді, цей крок вірних ленінців фактично підтверджує інформацію про таємні домовленості Юлії Тимошенко з Віктором Зубковим та зраду нею національних інтересів України. Мова йде про фактичну передачу у власність Росії Одеського припортового заводу.

Саме заради цього прем‘єр-міністр в Страсну п‘ятницю наважилася на рейдерське захоплення Фонду державного майна України, оскільки саме заради цього подарунку й прибув до України російський голова ради міністрів. Без демонстрації волі до вирішення питання зустріч російського та української колег просто не відбулася б.

Своєрідним «живим векселем» виконання домовленостей на переговорах виступив сам Андрій Портнов, який так захопився новою для себе роллю, що навіть розповів журналістам частину розмови з російським гостем про обов‘язкове зменшення ціни на ОПЗ.

І це при тому, що чистий прибуток підприємства складає сотні мільйонів гривень, а статутний капітал - 798 млн. 544 тисяч гривень. ОПЗ розташований на березі Аджаликського лиману, в безпосередній близькості від Одеси. Його спеціалізація - виробництво аміаку і карбаміду, перевантаження хімічної продукції з країн СНД на експорт. Підприємство - монополіст на загальнодержавному ринку спеціалізованих послуг з прийому, охолоджування і перевантаження аміаку: ОПЗ припадає на частку 50% експорту українського аміаку і 20% - карбаміду.

ОПЗ є одним з найбільших хімічних підприємств України. Його розташування на березі моря і в кінці аміакопроводу з Тольятті (РФ) дає додаткові переваги для експорту. Близько 88% виготовленої заводом продукції експортується: аміак - до Бельгії, США і Франції, карбамід - до Швейцарії, Бельгії, США і Німеччини.

Таким чином, майбутній власник ОПЗ фактично стає монополістом на експортному ринку хімічної продукції, контролюючи перезавантаження хімічної продукції з країн СНД на експорт. До того ж, підприємство - монополіст на загальнодержавному ринку спеціалізованих послуг з прийому, охолодження і перевантаження аміаку. Це монопольне становище на ринку дозволяє власникові Одеського припортового не тільки отримати дуже серйозний важіль впливу на Україну, а й фактично знищити цілу українську галузь, що є частиною експортного потенціалу держави. Тобто, іншими словами дозволяє закуповувати той же газ в Росії.

А тепер давайте подивимося на тих, хто претендує на приватизацію українського монополіста. Серед тих, хто подав запит на інформацію про конкурс є ВАТ "Мінерально-хімічна компанія (МХК) "Єврохім" (Москва), російське ВАТ "Акрон" (Великий Новгород, входить в холдинг "Акрон") та російське ВАТ "СІБУР Холдинг". Ці компанії змагатимуться між собою, нададуть Юлії Володимирівні красиву картинку та отримають у результаті корпоративної змови та зради українського прем’єра можливість пустити на дно банкрутства цілу галузь української економіки.

Але для того, щоб Україна не мала жодного шансу на порятунок від російської пастки необхідно передати під контроль «Газпрому» українські облгази. Будь-якому українському політикові зробити такий крок фактично означає вчинити політичне самогубство. Саме тому Юлії Володимирівні знадобилася політична багатоходівка. Спочатку вона запустила «Газпром» на внутрішній ринок України, а потім почала штучно банкрутити облгази на останньому засіданні уряду. Саме банкрутити, бо вона добре знає причину масових неплатежів населення, що була викликана саме обіцянкою самої Тимошенко приймати у якості платежів борги «Ощадбанку СРСР».

Отже, трохи згодом чинна прем’єрка матиме змогу «звітувати» про чергові успіхи у боротьбі за прозорість української економіки, а пан Зубков – про проведення успішної спецоперації протии малоросів за підтримки однієї з представниць цієї «майже не країни»

Тому і не дивно, що для українських комуністів є справою честі підтримати Юлію Тимошенко у боротьбі за інтереси сусідньої держави. От тільки такого пункту в передвиборчій програмі БЮТ «Український прорив» знайти не вдалося. Чи, може, там теж були закриті додаткові протоколи?