Битва за зміну керівництва Фонду державного майна, й блокування роботи Верховної Ради тимчасово відволікло політичну команду Юлії Тимошенко від активних дій на столичному напрямку. Проте, вимушена, на перший погляд, перерва в поході БЮТ на Київ, метою якої й досі оголошується обрання першого віце-прем’єра Олександра Турчинова на посаду столичного градоначальника, насправді може виявитись добре підготовленим тайм-аутом. Впродовж нього біло-сердечним потрібно визначитися, яким чином вийти з перегонів за мерське крісло з найменшими втратами для свого електорального обличчя.

В перемогу Турчинова у виборчих перегонах від початку не вірили ані він сам, ані рядові бютівці. Цілком можливо, що не вірила в це і Юлія Тимошенко, з подачі якої кандидатура першого віце-прем’єра врешті усе ж таки була висунута членами блоку на вибори мера. Адже попри те, що Олександр Валентинович довгі роки є правою рукою лідерки БЮТ, не зважаючи на його високі посади на чолі СБУ за минулої прем’єрської каденції Тимошенко й в керівництві уряду цього разу, він цілком позбавлений власної політичної харизми. Тому в сприйнятті киян, як і решти українців, Турчинов – це такий собі «сірий кардинал» при Тимошенко, окремо від якої він може бути автором літературних трилерів чи пастором євангелістської церкви, та аж ніяк не міським головою столиці.

Висунення Турчинова на посаду мера Києва стало рецидивом приголомшуючої перемоги БЮТ на останніх парламентських виборах. Вірогідно, після неї верхівці блоку почало здаватися, що вони відтепер здатні узяти будь-яку політичну висоту виключно силою власного бажання, і тому закоханим у Тимошенко виборцям, наразі – київським, не залишиться нічого іншого, ніж своєю більшістю проголосувати 25 травня за кандидатуру БЮТ. Однак вже перші соціологічні опитування виявили, що насправді популярність Олександра Валентиновича серед киян коливається десь у межах соціологічної помилки.

Показово, що місяць тому в ефірі радіостанції «Свобода» бютівець Павло Мовчан заявив про можливий варіант зі зняттям Турчинова з мерських перегонів. «Мені здається, що тут потрібно прикласти багато зусиль або шукати порозуміння з одним з тих, хто має сьогодні вищі рейтинги, - наголошував тоді Мовчан. – Маленький період для старту не дає можливості «розкрутити» претендента на посаду київського голови Олександра Турчинова. Безсумнівно, будуть домовленості».

Однак, цю заяву Мовчана в БЮТ негайно спростували. А сам висуванець висловився на предмет того, що, по-перше, його рейтинг до дня голосування ще цілком встигне суттєво вирости, а, по-друге, довіряти соціології не можна, оскільки різні соціологічні компанії готові на замовлення «намалювати» будь-який процент електоральної підтримки. «Ви знаєте, що можна провести опитування, і буде 48,5% чи 27,5%», - підкреслив Олександр Турчинов в своєму інтерв’ю агентству УНІАН 11 квітня ц.р.

Показового оптимізму кандидат від БЮТ не втрачає й по сьогоднішній день. За оприлюдненими блоком даними маловідомої громадської організації «Нове покоління України» рівень підтримки БЮТ в Києві на сьогодні складає 42,4%. На думку Турчинова, така масова довіра дозволить йому без проблем виграти мерські перегони. Втім, оголошені 6 травня результати дослідження знаної компанії «Юкрейніан соціолоджі сервіс» свідчать, що хоча 43,5% киян дійсно готові проголосувати за список БЮТ до Київради, проте за Турчинові-мера віддадуть свої голоси лише 7,9% столичних виборців. Цей відсоток більший, ніж у Олександра Омельченка і Миколи Катеринчука (4,9% й 5,7% відповідно), але значно менший, ніж у Віталія Кличка – 20,5%, не кажучи вже про нинішнього міського голову Леоніда Черновецького – 47,2%.

Зрозуміло, що програти мерські вибори Кличку для Турчинова буде вкрай принизливо, а програти їх Черновецькому – взагалі неприпустимо, інакше прийдеться визнавати, що нелюбов киян до діючого мера була вигадкою БЮТ, а дострокові вибори в столиці – особистою помстою нинішній столичній владі від Тимошенко. Тому, за свідченням джерел «Реальної політики» в очолюваному бютівцем Миколою Томенком Інституті політики (до речі, сам Томенко планував балотуватися в мери Києва на минулих виборах у 2006 році, але потім відмовився від цієї ідеї), зараз у БЮТі з цього приводу вирує справжня паніка, а працюючі на блок політтехнологи в терміновому режимі розробляють сценарії виходу Турчинова з виборчої кампанії.

Власне, основних таких сценаріїв може бути лише два. Перший: БЮТ відкличе свого кандидата через нове надважливе завдання, яке Тимошенко доручить Турчинову. Заради виконання цього завдання Олександр Валентинович і муситиме вийти з мерських перегонів, аби попрацювати на благо всієї України. Головним недоліком цього сценарію є те, що вигадати таку надзвичайну місію для Турчинова досить складно, адже всі їх зазвичай виконує Тимошенко особисто. Сценарій другий: БЮТ таки визнає необхідність висунення єдиного демократичного кандидата для перемоги над Черновецьким і заявить, що заради цього готова «пожертвувати» власним висуванцем. Недоліком тут вбачається те, що жертувати прийдеться, скоріше за усе, на користь Кличка, а тому уникнути розчарування електорату БЮТ не вдасться.

Втім, наразі головнішим є не те, який сценарій оберуть біло-сердечні, а чи винесуть вони для себе урок з цієї ситуації. Чи усвідомлять напередодні президентських виборів, що БЮТ здатний не тільки перемагати, а й програвати, незалежно від політичної волі свого лідера. І що, як державою не може керувати кухарка, так і столицею держави не може керувати зброєносець. Нехай він навіть зброєносець Юлії Тимошенко.