Попри свою любов до шикарного життя Юлія Тимошенко не дуже поспішає показувати «чарівне джерело», що наповнює гривнями, доларами та євро її гаманець. Податкова декларація лідерки БЮТ нічого, окрім сльоз співчуття до «бідної Юлі» викликати не може, оскільки навіть держслужбовець середньої руки отримує більше. Однак ми пам‘ятаємо, що Тимошенко вже належала до найбагатших людей СНД ще тоді, коли й Ахмєтов, й Коломойський, й Пінчук ще тільки починали свій шлях на вершину фінансового успіху.

Вже тоді у західній пресі господарку ЄЕСУ називали “міс 11 мільярдів”. Таємницєю Полішинеля є й той факт, що Тимошенко ніколи не тримала свої капітали в Україні, більшою частиною в офшорах. Але за час, що минув, Юліни мільярди мали лише зростати у своїй кількості. Але про них нічого не відомо, тому й викликає здивування королівські звички лідери БЮТ із скромною зарплатнею українського державного службовця.

Єдину підказку дала рідна тьотя Юлії Володимирівни – виявилося, що на вбрання від Луї Віттон для неї скидається уся родина. Це була невелика надія докопатися до правди. Як з‘ясувалося, сімейний клан Тимошенко здатний без зайвої метушні та шкоди для своєї фінансової стабільності купити не тільки останню колекцію відомого модельного дому, а й усю його бізнес-імперію.

Але шлях до фантастичного багатства у Юлії Тимошенко був непростий й визначальну роль у ньому зіграв її свекр – Г.А.Тимошенко. Вперше він допоміг своїй новій родичці, коли вона не впоралася з учбовою програмою Дніпропетровського гірничого інституту. Довелося застосувати усі зв‘язки для того, щоб перевести дівчину до Дніпропетровського державного університету та створити їй комфортні умови для навчання. Можна вважати, що саме таким чином почалася плідна співпраця двох головних представників майбутнього клану Тимошенко.

Слід зауважити, що комфортні умови навчання Юлії Володимирівні були дуже потрібні, бо вона починає активно розгортати бізнес-діяльність. Під егідою Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ вона створює Молодіжний центр «Термінал». Саме тоді Тимошенко знайомиться та отримує перші спільні бізнес-інтереси з першим секретарем Дніпропетровського обласного комітету ЛКСМУ Сергієм Тігіпком та завідувачем відділом агітації та пропаганди Дніпропетровського обласного комітету комсомолу Олександром Турчиновим.

Отримавши певний досвід, родина Тимошенко вирішує розпочати будівництво сімейної бізнес-імперії. Використовуючи службове становище (Г.А.Тимошенко завідував Дніпропетровським облпрокатом), клан Тимошенко заробив початковий капітал, який склав основу для створення в 1991 році Корпорації «Український бензин». З самого початку Ю.Тимошенко зайняла посаду комерційного, а потім і генерального директора підприємства, що впродовж 1992 – 1994 років займало монопольне становище на ринку постачань нафтопродуктів в аграрний сектор Дніпропетровської області. Саме тоді повною мірою розкрився талант Юлії Володимирівни по вибудові різного роду ефективних тіньових схем.

Так, щоб уникнути оподаткування, частина статутного капіталу «Українського бензину» була заведена в Україну через заздалегідь створені офшорні компанії на Кіпрі. Завдяки широкому використанню бартерних схем, корпорація мала змогу в умовах тотального дефіциту одержувати безпосередньо від виробників значні обсяги сільгосппродукції за надзвичайно низькими цінами.

Такий успішний старт дозволив родині Тимошенків замислитися про розширення бізнесу. Для цього було створено спільну корпорацію «Співдружність». На той час вона постачала близько 9 млрд. кубометрів туркменського і російського газу для потреб 70 промислових підприємств у сімох регіонах України. Після того, як Юлії Тимошенко вдалося позбутися партнерів, корпорація була перейменована в «Єдині енергетичні системи України». З цього часу можна вважати реальністю появу потужної бізнес-імперії клану Тимошенко. Для цього достатньо лише подивитись на керівний склад корпорації. З листопада 1995 року президентом ЄЕСУ стає Юлія Тимошенко, її свекор – генеральним директором, чоловік – керівник корпорації «Транспорт» (складової сімейної корпорації).

Основою бізнесу корпорації Тимошенків було постачання газу підприємствам на основі бартерних угод. Підприємства вимушені були коритися монополії та відпускати високоліквідну продукцію за демпінговими цінами, а часом – нижче собівартості. Таким чином, уся валюта та живі гроші йшла виключно в кишеню сімейного клану.

Вочевидь, внаслідок такого стану речей у підприємств накопичувалися борги. ЄЕСУ скуповувала векселі за 50-70% їх вартості та почало практикувати відправлення металу та металобрухту у рахунок погашення боргів за газ.

Однак члени родини були незадоволені темпами зростання впливу та багатства родини. Представники клану зуміли домогтися визнання створеного мегапідприємства правонаступником вже відомої власної українсько-кіпрської корпорації «Український бензин». Згідно з діючим на той час законодавством це давало можливість фактично повністю уникати сплати податків.

За висновками експертів, така операція виглядала надто сумнівно й могла бути визнаною податковими органами лише за умови впливової підтримки на рівні перших осіб держави. Але справа вартувала витрачених нервів та коштів. Лише у 1996 році оборот ЄЕСУ склав 10 млрд. доларів, при цьому корпорація сплатила податків на суму усього 36 тисяч гривень, або 0,001% задекларованого прибутку.

Наближався зоряний час бізнес-кар‘єри Юлії Тимошенко та її клану.

Продовження читайте тут