03/06/2008 11:13 Андрій Вершигора, для "Реальної політики"
Політична доля прем’єр-міністра зіграла з нею злий жарт. Йдучи на позачергові вибори в столиці за повною перемогою, лідерка БЮТ повернулась лише з невеличким, як для неї, заохочувальним призом у вигляді депутатського місця в Київраді, від якого вона тихо відмовилася. Вважати зазнану Тимошенко поразку «сталінградською» не варто, та усім добре зрозуміло, що 25 травня в Києві відбувся якщо не корінний поворот, то докорінний перелом в політичній кар’єрі Юлії Володимирівни.
Останній трофей
Зважаючи на те, що за висуванця БЮТ на посаду столичного голови Тимошенко говорила киянам «Турчинов – це я», його програш київської булави діючому меру означає ніщо інше, як її особистий програш. До того ж, поразку прем’єр-міністр потерпіла від Черновецького, що для лідерки «біло-сердечних» було вдвічі принизливо. Саме тому після підбиття попередніх підсумків столичних перегонів Турчинов відверто заявив, що насправді БЮТ програла київську кампанію главі президентського секретаріату Віктору Балозі.
Таким чином, «залізний канцлер», яким віднедавна почали позиціонувати свого лідера в БЮТ, насправді виявився не настільки вже політично витривалим й загартованим. Принаймні з’ясувалося, що Тимошенко не «залізніша» від лідера Партії регіонів Віктора Януковича, якого відома журналістка і народний депутат Ганна Герман з тієї ж таки фракції ПР колись охрестила в своїй книзі «залізним господарем».
Втім, пояснювати поразку БЮТ на позачергових виборах в Києві лише протидією президентської команди було б дуже однобічно. Адже ніхто інший, як самі кияни не прийшли на виборчі дільниці, чи прийшли, але не віддали Олександру Турчинову і БЮТ стільки голосів, щоб забезпечити їх перемогу на виборах.
«Все що було треба від нашої команди, ми зробили. Більше ми для киян нічого зробити не змогли», - розповіла Тимошенко в ефірі ТРК «Україна». В цьому, як видається, і полягає основна причина поразки БЮТ і Тимошенко особисто – мешканці столиці продемонстрували, що ані для Києва, ані для України нинішній уряд не зробив того, що мав би зробити. І що яким би не був Леонід Черновецький, але для киян його конкретні справи означають і важать більше, ніж обіцянки команди прем’єр-міністра. Адже ціну цих обіцянок, даруйте за тавтологію, видно хоча б по цінниках в київських супермаркетах.
Окрім цього, БЮТ припустився і чисто технологічних помилок. Зокрема, мабуть, тільки самій Юлії Тимошенко від початку було незрозуміло, що її вірний зброєносець Турчинов за власною політичною харизмою, чи то ба – за її відсутністю, аж ніяк не тягне на посаду міського голови Києва. Помилкою прем’єр-міністра було вважати, що той, хто є найдорожчим для неї, автоматично виявиться й найдорожчим для киян. І помилкою було в цьому зв’язку не прислухатися до думок своїх соратників. Як на днях зізнався народний депутат Володимир Яворівський, він від початку не підтримував кандидатуру «розумного мера»: «Кандидатура Турчинова була помилкою БЮТ, це треба визнати. Він оригінальна постать, але, на жаль, не має харизми, необхідної для політика. Я до останнього переконував Юлію Тимошенко у необхідності підтримати кандидатуру Володимира Кличка на виборах».
Авто Президенту!
Як би не намагався БЮТ пом’якшити в своїх власних очах і очах виборців поразку на столичних виборах, її наслідки вже даються взнаки. Минулого четверга країна була свідком дивної метаморфози, яка сталася в поведінці Юлії Тимошенко стосовно основного фігуранта її критики – Президента України.
29 травня прем’єр-міністр полишила всі свої невідкладні справи й вирушила з Кабміну в аеропорт «Бориспіль» зустрічати Віктора Ющенка, який повертався в Україну після візиту до Канади. Формальною причиною поїздки Тимошенко назвала необхідність домогтися від глави держави не брати до уваги останнє рішення Конституційного уряду щодо поновлення деяких соціальних пільг, скасованих її урядом. Втім, поведінка Тимошенко на літовищі аж ніяк не свідчила, що вона приїхала з якимось вимогами, тим більш – не з ультимативними.
А саме мові ультиматумів і звинувачень прем’єр-міністр віддавала перевагу останнім часом в спілкуванні з Президентом. Достатньо переглянути заголовки, якими ще недавно рясніли українські ЗМІ: «Тимошенко звинуватила Ющенка у здачі інтересів України» (УНІАН), «Тимошенко звинуватила Ющенка в тиску на ГПУ» (proUA.com), «Тимошенко звинуватила Ющенка у репресіях» (Газета по-українськи).
В четвер Юлія Тимошенко Президента ні в чому не звинувачувала, завдяки чому діалог між ними вдався. Вочевидь, поразка на київських виборах, що поклала край череді політичних перемог лідерки БЮТ, підказала їй єдино правильний шлях до політичного самопорятунку – не конфліктувати, а шукати консенсус й домовлятися з главою держави. Саме це є і тим головним, що Тимошенка наразі може зробити не тільки для себе, але й для усієї країни.
Народ уже наелся Юлиного популизма, и хочет стабильности. Проигрыш в Киеве для Юльки самое то, что было необходимо, что бы доказать ей несостоятельность как политика, это спустило её с небес на землю. А за те беды которыми она наградила весь народ, считаю должна держать ответ перед народным судом, на пожизненное она уже заработала. Президент по-бойцовски держиться, молодец, так и надо, Юльку нужно держать на коротком поводке.