Частина 3. Читайте 1 і 2 частини.

Окрему сторінку в діяльності Тимошенко на посаді керівника «ЄЕСУ» займає її обвинувачення у справі про підкуп п‘ятьох старших офіцерів Центрального керування матеріальних ресурсів Міністерства оборони РФ. Ця справа велася Головною військовою прокуратурою Росії та на тривалий час фактично перетворила Юлію Володимирівну на невиїзну.

Годі й казати, що прийоми «ведення» бізнесу керівником ЄЕСУ в Україні не відрізнялися від тих, які вона «експортувала» в Росію. Але після тривалого перебування пана Турчинова на посаді глави СБУ ми навряд чи узнаємо якісь суттєві й нові подробиці «пригод» Юлії Володимирівни.

Слідчі стверджували про передачу у 1999 році Тимошенко групі офіцерів МО РФ грошей в обмін на зміну у бік збільшення ціни на постачання для потреб росіян продукції, що реалізовувала «ЄЕСУ». Загальна сума хабара склала 3 млн. доларів. Після того, як наприкінці 1996 року ці гроші були отримані посадовими особами військового відомства, британській компанії United Energy International було перераховано 450 млн. доларів. За висновками експертів, збиток Росії від «злочинної діяльності» Юлії Володимирівни лише за одним з епізодів справи перевищує 90 млн. доларів США.

Згодом справа про розкрадання коштів Міністерства оборони РФ була розширена, оскільки внаслідок прискіпливого аналізу діяльності «ЄЕСУ» російські правоохоронці припустили причетність безпосередньо Тимошенко до численних фактів крадіжок газпромовських грошей. Цікаво, що, оскільки тоді з‘ясувалася причетність до цих оборудок низки високопосадовців з російського уряду та найближчого єльцінського оточення, тоді хід справі не дали. Кримінальне переслідування за цими епізодами припинили через закінчення терміну давнини. Головний військовий прокурор РФ Олександр Савенков повідомив, що таке припинення справи «не є таким, що реабілітує». Найцікавіше, що у цій справі є письмова згода самої Тимошенко.

За висновками експертів, такий розвиток подій виявився можливим лише у результаті повної домовленості на вищому рівні РФ (особливо з огляду на можливе вдале політичне майбутнє самої Юлії Володимирівни). Коли Тимошенко фактично погодилася з російськими вимогами, російські обвинувачення проти неї значно пом‘якшали.

Так, раніше її звинувачували за частиною другою 291-ої статті Кримінального кодексу Росії («хабар посадовій особі за здійснення свідомо незаконних дій»), що визнається як тяжкий злочин та термін давнини за нею складає 10 років й минав у 2006 році. У той же час в остаточній редакції Тимошенко обвинувачувалася по частині першій тієї ж статті, тобто лише за дачу хабара. Але це злочин вже середньої ваги і термін давнини по ньому – 6 років.

Отже, ми можемо зробити один надважливий висновок. Якщо у 2005 році Юлія Тимошенко не мала можливості для поїздок до Росії, російська Феміда та спецслужби мають на неї щось значно більш серйозне, ніж спроба дати хабара в середині 90-х років. Тим більше тепер, після смерті першого російського президента, можна витягати з архівів саме такі справи та шантажувати ворогів «відродження Росії».

Ось тоді й стають зрозумілими деякі кульбіти українського прем‘єра. Члени її фракції у Львівській облраді пропонують скасувати День перемоги – якраз у розпал антиукраїнської істерії з Москви. Її чиновники пропонують заборонити в‘їзд до України Володимира Путіна – замість підготовки угод на постачання газу на наступний рік. Це все дає росіянам «справедливий привід» для тиску на Україну. В той же час сама Юлія Тимошенко жодним чином не обмовилася й з приводу заяв Юрія Лужкова, реалізації заздалегідь невигідних для України проектів, гальмування теми НАТО, вичавлення з країни іноземних інвесторів тощо.

Все це називається не дуже красивим словом – «агент впливу». Агент, який має доводити неспроможність України як держави, а українців – як політичної нації.

Далі буде