.:РЕАЛЬНА ПОЛІТИКА:.. Фірмовий стиль: національна ганьба як привід для PR’у або навіщо Тимошенко вбиває Євро-2012

У п‘ятницю, напередодні свят, у багатьох українців був геть не святковий настрій. Із швидкістю лісової пожежі Інтернетом поширювалася інформація про втрату Україною права на проведення Євро-2012. Посилання на перших осіб європейського футболу, участь у інформаційній кампанії авторитетних спортивних видань – усе вказувало не просто на серйозність небезпеки, а свідчило про невідворотність негативного для Києва сценарію.

Апогеєм, тепер це можна так назвати, спецоперації проти України був матеріал газети «Спорт-Экспресс» від 12 червня 2008 р., в якому з посиланням на ізраїльську газету «Маарів» констатується факт подачі в УЄФА неофіційної заявки від Німеччини і Польщі з проханням надати їм право спільно приймати Євро-2012.

Цей пасаж фактично завершив низку повідомлень про намір Мішеля Платині під час візиту до України озвучити рішення про позбавлення України європейської мрії під назвою «Євро-2012». І хоча спеціалістам зрозуміло, що такі заяви ніколи не робляться саме в такий спосіб, інформація отримала значний резонанс.

Отже, штучний характер цієї інформаційної кампанії не викликав сумніву. Залишалося лише з‘ясувати, хто її замовив. Усе стало на свої місця вже ввечері п‘ятниці. Придворний експерт Медведчука (а тепер у тандемі з Шуфричем) ще й Тимошенко, директор Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайло Погребинський заявив, що "маніпуляції" секретаріату президента та інших опонентів уряду можуть привести до того, що в України заберуть Євро-2012. На думку Погребинського, Євро-2012 можуть навмисне зірвати, аби покласти за це відповідальність на уряд - з метою його відставки.

В теплій есдеківській кампанії несподівано опинився й екс-«нашоукраїнець» Ігор Жданов. Він цілком підтримав свого колегу словами про те, що "тема проведення чемпіонату Європи в Україні буде використовуватися для того, щоб обвинувачувати уряд, повісити на нього усі негаразди, усі гріхи і звинуватити його у зриві Євро 2012". На його думку, така інформаційна війна проти Кабінету міністрів лише дискредитуватиме усю владу, в тому числі президента, бо за проведення Євро-2012 несуть спільну відповідальність усі керівники держави.

Можливо, з думкою наших «незалежних» експертів можна було б й погодитися, якби не цілеспрямовані дії на зрив європейського чемпіонату з футболу самої Юлії Володимирівни. Про це сьогодні пошепки говорять усі мери «футбольних» міст. Щоправда, у деяких з них через небезпеку позбавлення єврофутбольних перспектив починають здавати нерви. Так, міський голова Львова Садовий на зустрічі з Головою Верховної Ради України Арсенієм Яценюком досить емоційно виклав проблеми підготовки до Євро-2012. За словами пана Садового, сьогодні на підготовку до «Євро 2012» держава не дала Львову жодної гривні.

А хто з незрозумілих причин ще з лютого блокує прийняття поправок до державного бюджету на 2008 рік? Правильно – уряд Тимошенко. Тепер завдяки її штатним політологам стає зрозумілим, навіщо вона це робить – щоб зірвати суто президентський проект Євро та отримати можливість піти у відставку у статусі ображеної. Причому зробити це потрібно до осені, оскільки потім вже рятуватися буде пізно.

Для цього й прискорюється через ЗМІ процес позбавлення України остаточних шансів на проведення Євро-2012. Причому використовується вже неодноразово застосовувана схема: ізраїльське видання – передрук у Росії – поширення інформації в Україні та ЄС. Пам‘ятаєте, саме у такій спосіб структури Медведчука у співпраці з ФСБ намагалися просувати тему батька Віктора Ющенка.

Причому якщо раніше хоча б було зрозумілим, що Росію, Медведчука та Тимошенко об‘єднало бажання помститися українському Президенту, то зараз їх могла об‘єднати тільки ненависть до України. Оскільки проведення європейського чемпіонату з футболу означає справжній інфраструктурний прорив для нашої країни, емоції Медведчука та його московських друзів є зрозумілими. Усі знали життєве кредо головного есдека.

А ось ненависть до України з боку Юлії Володимирівни є справжнім неприємним сюрпризом. І тепер усі урядові «помилки» постають у зовсім іншому світлі…