Вже стає недоброю традицією, що Юлія Тимошенко напередодні своїх зустрічей з російськими колегами намагається робити їм занадто коштовні подарунки. Ні, мова йде не про улюблені речі прем‘єрки від «Луї Віттон» або її сосенки за мільйон доларів у маєтку. Юлія Володимирівна як завжди даруватиме те, що їй не належить.

Так було напередодні останнього візиту екс-прем‘єра РФ В.Зубкова. Саме цим була викликана спроба Тимошенко захопити Фонд державного майна та посадити там свою людину – Андрія Портнова. Його присутність на переговорах з росіянами лише підтвердила – Москві були потрібні жорсткі гаранті передачи під контроль «Газпрому» Одеського припортового заводу. Подальший розвиток подій лише підтвердив – такі гарантії були отримані.

Як писала «Українська правда», у кінцевому списку претендентів на придбання 99,52% акцій ОПЗ нарешті залишились лише три компанії – естонський "Нітроферт", що входить до структур Дмитра Фірташа, фірма "Нортіма" Ігоря Коломойського та російський "ЄвроХім". Причому, участь у конкурсі Дмитра Фірташа, який подав заявку не від української компанії "Рівнеазот", а від естонської "Нітроферт" була на руку Тимошенко. Це мало демонструвати якраз той «чесний та прозорий» характер конкурсу. Але, насправді єдиною причиною участі Фірташа в тендері – це домовленості щодо підтримки конкурсу з партнерами по РосУкрЕнерго – Газпромом.

Справа в тому, що єдина російська компанія, що залишилась у списку претендентів – "ЄвроХім" – вже давно розглядається Газпромом як стратегічний партнер у хімічній галузі.

Ми пам‘ятаємо, що лише в останній момент було зупинено фактичну передачу під контроль Росії стратегічного об‘єкту, від функціонування якого залежить без перебільшення життя усієї хімічної галузі України.

Далі – вже напередодні зустрічі Тимошенко вже з новим прем‘єром РФ Володимиром Путіним – починається епопея з «Vanco Prykerchenska Ltd». Прем‘єрка заявляє про якихось студенток, які начебто володіють компанією, й дає уряду команду «фас». Але фактично одночасно у Росії приймають політичне рішення про згортання співпраці з Партією Регіонів та переорієнтацію на інші політичні проекти. Й фактично миттєво студентки перетворюються у панів Фірташа та Ахмєтова.

Уряд не бажає звертати уваги на жорстку реакцію США, хоча у разі розриву договору з компанією Vanсo з провини України, і якщо це буде доведено в міжнародних судах, компанія може вимагати від нашої країни відшкодування збитків близько 200 млрд. доларів . З огляду на небезпеку для країни, Президент України своїм Указом зупинив дію розпорядження уряду від 21 травня 2008 року №740-р «Про припинення Угоди між Кабінетом Міністрів України та компанією «Венко інтернешнл лімітед» про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах Прикерченської ділянки надр континентального шельфу Чорного моря».

Але історія триває. Причому не тільки з Vanсo. Знову ж таки, у рамках підготовки візиту Тимошенко до Москви, Кабінет міністрів ініціював розірвання двох договорів про спільну діяльність, підписаних державною акціонерною компанією «Чорноморнафтогаз» (Сімферополь, Крим) з компаніями CBM Oil (Великобританія) і Shelton Canada Corp (Канада) на розробку родовищ шельфу Чорного і Азовських морів. А у Москві вже фактично відкрито говорять про те, що зазначені ділянки шельфу передадуть «Газпрому».

До речі, і справу з Одеським припортовим ще не закрито. За дивним збігом обставин, саме напередодні візиту Тимошенко до Москви окружний адміністративний суд Києва на своєму сьогоднішньому засіданні постановив, що уряд діяв в рамках закону та правомірно призначив керівником ФДМУ Андрія Портнова. Про це повідомила прес-служба БЮТ з посиланням на народного депутата Володимира Пилипенка.

Отже, ми вже знаємо, які подарунки приготувала прем‘єрка своїм російським колегам. Залишилося визначити, що вона проситиме для себе. Тим більше, що офіційно все обставлено просто чудово – є директиви Президента України, є анонсована самою Юлією Володимирівною програма візиту – все це не заважатиме прем‘єрці просто займатися облаштуванням своїх особистих справ. Як вона це робила у Брюсселі.

Якщо зважити, які проблеми сьогодні турбують нашу прем‘єрку, можна припустити, що вона вмовлятиме Володимира Путіна не відправляти її у відставку. І, безумовно під дуже жорсткі гарантії, свого доб‘ється. Ми будемо свідками або відкликання постанови, або її тихого ігнорування.

Що ж стосується ціни такої незначної послуги, то коли Юлія Володимирівна думала про ціну. Тим більше розплачуватися буде не вона, а уся країна.