Народився Губський Богдан Володимирович 30.03.1963 в місті Києві у сім'ї військовослужбовця. Здобув вищу освіту в Київському університет ім. Т.Шевченка, на факультеті кібернетики у 1985 році. Захистив кандидатську дисертацію за темою "Регуляторні програмні алгебри узагальнено обчислюваних функцій".

А через неповних десять років, коли в Україні депутати, чиновники всіх рівнів і просто "нувориші" масово ставали "проффесорами" і академіками неіснуючих академій , чесно захистив докторську дисертацію за темою "Інвестиційні процеси в умовах глобалізації (методологія системних досліджень і оптимізація)".

У 1985-96 рр. - інженер, стажист-викладач, асистент, старший науковий працівник Київського університету ім. Т.Шевченка. У 1994-98 рр. - голова ради директорів Українського промислово-фінансового концерну "Славутич". У 1992-98 рр. - заступник голови ради Українського кредитного банку. У 1993-98 рр. – перший віце-президент АТ "Футбольний клуб "Динамо" Київ". Член Комісії з питань фінансової стабілізації при Президентові України (1993-94). Член ради підприємців при КМ України (1997-99). Керівник депутатської групи ВР України з міжпарламентських зв'язків з США (з 1998). Заступник голови Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку (з 1996); член Експертної ради підприємців (з 02.1998). Член НСЖУ (з 1998), - такі офіційні життєві віхи "героя нашого часу" бурна діяльність якого, в майбутньому має шанс увійти в підручники по криміналістиці в розділі "Злочинні схеми незаконного відчуження чужого майна та боротьба з ними".

Колишній випускник та науковий працівник університету ім. Т. Г. Шевченка, кандидат наук, на початку 90-х ринувся в молодий український бізнес. Доля відразу звела його із "достойними" людьми співпраця з яким поклала незгладимий відбиток на всі методи і засоби його подальшої комерційної діяльності. Губський одразу стає заступником голови наглядової ради горезвісного АТ "Національний інвестиційний фонд "Омета ХХI вєк". Один підрозділ цієї компанії займався трастовою діяльністю і дуже швидко збанкротував, залишивши тисячі довірливих громадян без чесно зароблених грошей. Зате значно покращивши фінансове становище засновників фонду. Спроби, у судовому порядку, повернути свої кошти закінчилися для обкрадених вкладників нічим. Мільйони доларів, принесені довірливими громадянами, так і осіли в кишенях Губського, Суркіса, Медведчука та інших організаторів "Омети". (Юридичний супровід "Омети" здійснювала юридична компанія Медведчука). Про постраждалих вкладників свого часу досить багато писалося в пресі.

Пізніше пан Губський очолював раду директорів ЗАТ "Український промислово-фінансовий концерн "Славутич", що займався, зокрема, й операціями на ринку енергоносіїв. Компанії, якими керував пан Губський, починаючи з 1992 року брали кредити в іноземних банках, часто під державні гарантії, на закупівлю нафти, яку переробляли протягом 4 — 5 років в Україні. Ціни на нафтопродукти постійно зростали приносячи ділкам божевільні прибутки. В найкращі для них часи вони зуміли "взяти під себе" виробництво до 25% українського ринку нафтопродуктів. При цьому кредити банкам не поверталися.

У 1996 р. Губський став керівником "Української аграрної біржі". Від часу створення Української аграрної біржі Богдан Губський став активно цікавитися сільськогосподарською продукцією і досяг у цій сфері бізнесу результатів не менших, аніж у справі продажу нафтопродуктів . Ніяких реальних біржових механізмів тоді ще створено не було. Просто, завдяки лобістським зусиллям Богдана Володимировича українські аграрії були змушені продавати вирощену ними сільгосппродукцію саме на "Українській аграрній біржі", і сплачувати серйозні комісійні, які йшли в особисту кишеню "талановитого" організатора.

Трохи пізніше він обіймає високі посади - в тому ж році стає заступником голови Державної комісії з питань організації біржового сільськогосподарського ринку, пізніше членом ради підприємців при Кабінеті Міністрів України.

Обіймав він і низку високих посад на ниві громадської діяльності. Зокрема — очолював благодійний фонд "Українська скарбниця" (1998 р.), Національну асоціацію бірж України (1998 р.), був радником Президента (1994 р.) тощо.

З 1998 р. обирається депутатом Верховної Ради 3 скликання від СДПУ(О), № 9 в списку. Пізніше Губський також став народним депутатом України 4 скликання з 04.2002, виборчий округ № 196, Черкаська обл., самовисування. Член фракції "Єдина Україна" (05.-06.2002).

Аналітики відмічають у Губського надзвичайно розвинену здатність до політичної мімікрії. Він завжди вірно визначає майбутнього переможця політичних перегонів і встигає вчасно покинути табір політичних невдах. Почавши депутатську діяльність у складі фракції СДПУ(о), він незабаром опинився у фракції "Єдина Україна", проявляв гарячі симпатії до Партії регіонів, а потім опинився в обіймах БЮТ. У новій команді Богдан Володимирович різко понизив свою публічну активність, проте незабаром про нього заговорили у зв'язку з низкою скандалів на ринку землі, нерухомості і енергоносіїв.

Свого часу його називали людиною, наближеною до президента Кравчука. Але як тільки Леонід Макарович програв вибори, Губський тут же опинився близьким вже до Леоніда Даниловича.

А коли країну очолив Віктор Ющенко, Губський буквально відразу намагається протиснутися в коло нових переможців. У цьому таборі його поява викликала нервову реакцію. Євген Червоненко якось зізнався, що ледь не побив Губського, коли у ніч третього туру той прийшов святкувати перемогу до штабу Ющенка. Передбачливий Губський навіть привіз булаву гетьмана Богдана Хмельницького з музею у Варшаві, щоб використати її в інавгурації Віктора Андрійовича.

Не дочекавшись взаємності від нового Президента, Богдан Володимирович незабаром опинився в числі людей, особливо наближених до лідера БЮТ.

Такий "талант" Губського дозволяє йому завжди бути у фаворі у влади і успішно примножувати свої чималі статки. Саме завдяки вдалому переходу в БЮТ Богдана Губського тепер називають найбільшим латифундистом України.

Українські землі завжди вважалися ласим шматком. Для того, щоб заволодіти нею, шахраї всіх мастей і кольорів намагалися видумати найбільш неймовірні методи і схеми її незаконної приватизації. Проте найбільш успішним у прибиранні до рук українських земель у найпривабливіших регіонах України, серед них і столичному, виявився саме Богдан Володимирович. Саме він проявляє гідні подиву чудеса безкарної винахідливості і юридичної казуїстики в незаконному заволодінні як приватними, так і громадськими та державними земельними наділами. А БЮТ як партійний блок, що отримав більшість голосів виборців, наприклад, на Київщині, став потужним лобістом вдоволення земельних апетитів Богдана Губського та його оточення.

Зокрема, підконтрольні депутатам від БЮТ суб'єкти підприємницької діяльності ТОВ "Алакор Іновейшн", ТОВ "Лімаксо Іновейшн" та ТОВ "Маказин сорт" за тіньовими схемами викупили у мешканців Васильківського району земельних ділянок (паїв) площею близько 130 га.

Богдан Губський також зумів отримати під контроль 80 га землі в районі будівництва мосту через Дніпро в рамках проекту будівництва Великої кільцевої дороги, яка належала Канівському рибоводному господарству.

У 2007 році на підконтрольні Губському 84 садових товариства у межах Бобрицької сільради Києво-Святошинського району було виділено близько 70 га земель лісового фонду.

Як вдалося з‘ясувати журналістам нашого видання, в наш час депутатами від БЮТ активно скуповуються, чи беруть у довгострокову аренду, землі у Бородянському, Броварському, Вишгородському, Іванківському, Васильківському та Києво-Святошинському районах Київської області.

Окрема пісня - це діяльність Богдана Володимировича на ниві земельних надбань у Черкаській області. Величезні території прибережної частини Кременчуцького водосховища, мисливські господарства, прибережні плавні та ліси в Золотоношському районі Черкащини перешли під контроль Губського ще за часів президентства Кучми. З приходом нової влади Богдан Володимирович не тільки не розлучився зі своїми латифундіями, але й значно розширив їх.

"Фактично лівобережна берегова лінія Кременчуцького водосховища стала приватною територією Губського. Місцеві жителі, черкаські рибалки й мисливці влаштовували акції протесту і здавалося, що після відходу Л. Кучми ситуація може вирішитися справедливо. Кучма пішов, а Богдан Губський різко став "помаранчевим", вірніше, «біло-серцевим». З цієї причини всі його "досягнення" відносно земельних ділянок були збережені і навіть примножені. А невдовзі стало відомо, що і улюблене місце відпочинку і рибалки черкащан — правий берег Дніпра — стає приватною територією Губського. Приватну власністю Губського - берег Дніпра - охороняють автоматники, які і розганяють "сторонніх" громадян", — писала, у свій час, місцева газета "Антена".

За інформацією із компетентних джерел, узбережжя лівого берега Дніпра Черкащини контролюють або тримають в оренді представники бізнес-структур, причетних до Богдана Губського та Павла Костенка. Їм же належить ділянка берега від розважального комплексу "Селена" до міської смуги в Дахнівці. На території міста Черкаси, за деякими даними, прибережна смуга орендована та контролюється депутатами черкаської міської ради, наближеними до БЮТу.

Величезні ділянки землі, за нашими даними, контролюються Губським також і у Житомирській, Вінницькій та інших областях. Скандали спровоковані діяльності Губського у земельних справах виникають послідовно і методично. За оцінками фахівців на сьогоднішній день у руках Губського та його наближених уже знаходиться у власності та довгостроковій оренді біля 2 млн. гектарів українських земель. І з кожним днем вони приростають все новими надбаннями.

У незаконних діях активно використовується владний ресурс БЮТ, зокрема, фракції БЮТ у місцевих радах Київської області, підконтрольне КП "Київський обласний інститут землеустрою" (депутат від БЮТ Савченко – екс-директор цього інституту), а також підконтрольні БЮТу суди Київської області. Аналітики зокрема відзначають, що всі делікатні земельно-грошові питання із Черновецьким і Довгим давно вирішує особисто Губський. Так сесія Київради минулого скликання виділила скромну ділянку землі площею 64,5 гектара Київрибгоспу, за яким, за нашими даними, стоїть Богдан Губський.

Використовуючи членство в БЮТ та свої впливи Губський має можливість розставляти своїх людей на ключові посади. Наприклад Андрій Портнов, якого Юлія Володимирівна зробила спробу призначити, в обхід повноважень Президента, головою Фонду держмайна, є одним із найближчих соратників Губського.

За його лобіювання відбулося призначення на посаду керівника Державного агентства з земельних ресурсів Володимира Воєводіна. «Результатом стане те, що тепер Губський за допомогою Воєводіна почне за гріш купувати землі у всіх областях України і по суті стане найбільшим латифундистом. Зв'язка "Губський — Воєводін" зарубає на кореню вітчизняний ринок землі, іноземні інвестори не зможуть інвестувати в нього, а нинішніх власників, ще не підконтрольних Губському земельних ділянок, шляхом адміністративного тиску підштовхуватимуть до продажу землі Губському за безцінь», - відзначають експерти.

Звичайно співпраця команди Губського та БЮТу є взаємовигідною. Адже Богдан Володимирович є одним із головних спонсорів блоку. Сама Юлія Володимирівна Тимошенко на одному із партійних з'їздів, де розглядалися питання виборчих списків до Верховної Ради, стосовно Губського заявила: «Ми повинні захищати своїх людей. Що стосується Губського, всі ці рефлексії для того, щоб дискредитувати нашу команду. Люди, які паплюжать Губського - нехай мені принесуть хоч один документ, який його порочить".

Коли Юлії Тимошенко дорікають неперебірливістю у виборі політичних партнерів, то згадують його прізвище. Богдан Губський багато років був одним із надійних партнерів Віктора Медведчука та Григорія Суркіса, політичним соратником Віктора Януковича та ініціатором подій, які ледь не призвели до третього терміну Леоніда Кучми. (Саме він на нараді на Банковій запропонував Леоніду Даниловичу балотуватися на третій термін).

Офіційна біографія Богдана Володимировича не залишає сумнівів, що перед нами непересічний талановитий гравець на політичному полі та на ниві бізнесу. Але цей талант, нажаль, використовується тільки для особистого і вузько корпоративного збагачення Губського і групи наближених осіб. І всі методи для досягнення поставлених цілей для них є прийнятними. Інтереси держави, права її громадян, та зрештою і моральні засади громадянського суспільства відступають на задній план перед ненаситністю доморощених латифундистів.

Дорікаючи Губському в політичному цинізмі й кон'юнктурщині, йому складно відмовити лише в одному – він розумна,освічена людина з дипломом кібернетика. І він інтелектуально значно підсилив команду Тимошенко.

Щодо бурхливої діяльності Богдана Губського не в однієї людини виникало багато питань. Наприклад, у депутата фракції «Наша Україна» Юрія Оробця, який так і не встигнувши довести справу до кінця загинув за нез'ясованих обставин, або у мера м. Фастова Київської обл., якого опісля «пішли» з крісла міського голови.

Хочеться тільки надіятися, що, незважаючи на великі апетити представників БЮТу, після їхнього володарювання нашим нащадкам залишиться хоч щось. Але песимізму добавляє те, що певна кількість наших обласних можновладців охоплена відчуттям вседозволеності, на кшталт "після нас хоч потоп" та відчуваючи, що незабаром вони будуть відсторонені від влади, жадають будь-яким чином завершити свої незаконні оборудки у стислі терміни. А тотальна корупція правоохоронних органів, недосконалість і вільне трактування судами українських законів надає їм безмежні можливості нехтувати інтересами пересічних громадян.

Історичний досвід України показує, що земля для українців це єдина справжня і незмінна цінність. І хто б на неї не претендував: і польські пани, і московські дворяни, і німецькі гауляйтери,- вона все одно повертається до своїх істинних власників – українських селян. А ненаситні феодали отримують криваву відплату за посягання на найбільшу цінність Українців - Українську землю. Не омине, вочевидь, ця доля і недалекоглядних "новітніх феодалів"- латифундистів.