В останній день липня на позачерговій сесії Верховна Рада ухвалила президентський законопроект змін до держбюджету 2008 року. Усі політичні гравці практично одноголосно заявили, що їх пропозиції враховані. «За» проголосували усі присутні депутати – 441.

Зокрема, змінами запропоновано Верховна Рада ухвалила зміни до закону про Держбюджет щодо виділення 5,8 мільярдів гривень на подолання стихії в шістьох західних областях Україні.

Також депутати проголосували за збільшення акцизних зборів – ініціатива уряду.
Однак під час сигнального голосування не пройшла пропозиція про надання субвенцій у 24,3 мільярди гривень «Автодору».

В останні місяці Кабінет Міністрів і Юлія Тимошенко особисто активно наполягала на тому, щоб в компромісний законопроект про внесення змін до держбюджету-2008, пов’язаного з ліквідацією наслідків паводку в 6 областях, був внесений пункт про виділення 24,3 млрд. гривень державних гарантій Державній службі автомобільних доріг «Укравтодор».

Раніше Кабмін ініціював збільшення обсягів держгарантій, що надавалися, по позиках «Укравтодора» з 0,8 млрд. гривень тільки до 4,3 млрд. гривень на 2008 рік.

Звісно, така ініціатива – збільшення аж до 24,3 млрд. грн. – викликала протест у Президента України і більшості депутатів. По-перше, і Глава держави і парламентарі були проти розгляду питання про виділення 24,3 млрд. грн. у рамках законопроекту про внесення змін до Державного бюджету відносно фінансування заходів з ліквідації наслідків стихійного лиха. По-друге, надаючи таку преференцію «Укравтодору» - отримання більше 24 млрд. грн. кредитів під державні гарантії – уряд мав би чітко надати інформацію про конкретні проекти, під які уряд планує залучити кошти. Звісно, таких проектів подано не було.

Що ж це таке ці державні гарантії і чому так наполегливо уряд і Тимошенко намагалися «протягнути» дозвіл на залучення таких значних коштів через зміни до Державного бюджету на 2008 рік, пов’язані із ліквідацією наслідків паводків?

Відповідно до Порядку відображення операцій, пов'язаних з державним боргом, при плануванні та виконанні державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2004 р. N 42, державна гарантія - це зобов'язання України повністю або частково виконати платежі на користь кредитора у разі невиконання позичальниками, іншими ніж Україна, що отримали кредит під державні гарантії, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

Також питання щодо надання державних гарантій врегульоване Бюджетним кодексом України, відповідно до статті 17 якого Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України може надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно, законом про бюджет на кожний рік встановлюється повноваження уряду на їх надання та, як це було в останні роки, на встановлення порядку їх надання окремо визначеним суб'єктам господарювання. Це передбачає прийняття окремої постанови Кабінету Міністрів з цього питання.

Тобто, прийнявши відповідні зміни до Державного бюджету на відповідний рік, уряд практично має можливість використовувати позичені під державні гарантії для певного підприємства кошти на свій розсуд.

Саме це положення створює для урядовців майже не обмежене поле для пограбування держави. У 90-х роках такого роду схеми було досить популярними і, що дуже примітне, бралися на озброєння й нинішнім прем’єром Тимошенко – в ті часи керівника славнозвісної компанії «Єдині енергетичні системи України».

Саме 31 грудня 1996 року Лазаренко, будучи Прем’єр-міністром України, підписав дозвіл Урядовому Міністру оформити в інтересах уряду України гарантію на 200 000 000 доларів США на користь РАТ «Газпром» на поставку природного газу корпорацією «ЄЕСУ» в Україну, примусивши тим самим уряд України взяти на себе зобов’язання на використання державних засобів для оплати боргів ЄЕСУ РАТ «Газпром».

На практиці, узявши кредит під державні гарантії – компанія боржник просто зникала або ставала банкрутом: грошей, відповідно, немає; виплачує – держава, тобто кожний громадянин України.

На початку 2000 року практика залучення кредитів під гарантії уряду припинилася. За часів прем’єрства Ющенка уряд не надавав держгарантії і намагався повернути борги, перекладені на плечі платників податків.

Починаючи з 2004 року, за прем’єрства Януковича практика надання кредитів під державні гарантії була поновлена. Того року перший транш у 480 млн. доларів пішов саме «Укравтодору» на будівництво швидкісної траси Київ-Одеса, а у минулому році за другого прем’єрства того ж Януковича кредит в 465 млн. доларів довів сукупну заборгованість «Укравтодору» до 2,2 млрд. грн.

Така заборгованість по кредитам, виданих під державні гарантії, починаючи ще з дев’яностий, не лише тягнеться понині, але й щомісячно продовжує збільшуватися.

За інформацією Рахункової палати протягом І кварталу 2008 року суб'єкти господарювання, які мали заборгованість за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, свої зобов'язання виконували незадовільно.

Прострочена заборгованість перед державним бюджетом, яка виникла внаслідок невиконання суб'єктами господарської діяльності зобов'язань у частині зазначених кредитів, продовжує зростати і на 1 квітня 2008 року становила 10 млрд. 421,4 млн. гривень.

З початку року прострочена заборгованість зросла на 354,3 млн. грн. або 3,5%, що спричинено незадовільними розрахунками суб'єктів господарської діяльності перед державним бюджетом.

Як бачимо, Тимошенко ж недалеко відійшла від своїх більш досвідчених попередників Лазаренка і Януковича. Розкрадання коштів під час будівництва доріг прослідкувати практично не можливо, особливо коли на посаді Головного контрольно-ревізійного управління знаходиться своя людина колишній партнер знову ж такі по ЄЕСУ Микола Сивульський.

Однак, Тимошенко нічому не навчила доля її спільника Лазаренка.

Від схем дев’яностих нинішні схеми під прикриттям «державних гарантій» відрізняються тільки новими іменами та більшими сумами кредитів – розрахунок вже ведеться у мільярдах доларів.

Що ж до «Укравтодору» виникають інші питання: яким чином і на які потреби Тимошенко визначила потребу Укравтодору у залучених кредитних коштах у розмірі 24 млрд. грн., при цьому не затвердивши Генеральний план із підготовки до проведення фінальної частини чемпіонату з футболу Євро-2012.

Інша проблема - на сьогодні урядом активно планується реформувати цю структуру. Зокрема до 2010 року уряд планує передати частину функцій з управління доріг органам місцевого самоуправління, а у 2010 році – реформувати Укравтодор в у ВАТ Національне агентство із розвитку автодоріг. Таким чином, взявши зараз кредит, яка структура буде його потім віддавати?

Ну і більш за все обурює той цинізм, до якого Юлія Тимошенко опустилася: прикриваючись благими намірами допомогти постраждалим від паводків на Західній Україні, через зміни до бюджету вона намагалася протягнути ініціативи, які дозволили б їй фактично отримати близько 5 млрд. доларів.