Парламентська сесія, яка стрімко наближається, обіцяє бути гострою. Більше того, вона має підстави потрапити на сторінки підручників історії як період тотального демаскування і демонстрації своїх істинних облич провідними і другорядними українськими політиками.

Уже багато було сказано про те, які моменти істини чекають, наприклад, Партію регіонів і Блок Юлії Тимошенко. І як вони змагатимуться за демонстрацію Кремлю того, хто найкраще захистить його, Кремля, інтереси серед нас, нерозумних. Тож тут скажемо не про ПР і БЮТ, а про ситуативних союзників їх обох – так звану Комуністичну партію України.

Означення "так звана" вжите тут щодо політичного холдингу Симоненка-Грача свідомо – адже нічого спільного ані з захистом комуністичних ідеалів, ані з Україною ця партія не має.

Саме в такому контексті стають абсолютно зрозумілими істерики комуністів навколо продажу Грузії зброї і техніки – незважаючи на те, що вони виробляються, ремонтуються і модернізуються якраз на підприємствах насамперед Сходу і Півдня – на яких працюють ті самі робітники, інтереси яких нібито збираються захищати активісти так званої КПУ.

В цю ж логіку лягає ініціатива про "оголошення імпічменту Президенту України" – втім, байка про моську давно і загально відома.

Важко собі уявити чесних комуністів, які своїми голосами віддають стратегічне державне підприємство “Турбоатом” чи обленерго в руки "компрадорської буржуазії" – російського бізнесмена Григоришина.

Важко собі уявити чесного українського комуніста-кримчанина, який відпочиває у Монте Карло чи має такі статки, які ЗМІ раз по раз знаходять у Симоненка, Грача та інших товаріщей (без будь-якого спростування з боку останніх).

Як і важко уявити чесного комуніста, який змовчав би, спостерігаючи за розпалюванням міжнаціональної ворожнечі і проявами російського шовінізму на Кримському півострові. Адже пролетарський інтернаціоналізм є одним з основоположних принципів комунізму.

Усе це свідчить, що так звані комуністи вже давно перетворились у обслуговуючий персонал відстоювання чужих національних інтересів. Тому ініціатива про імпічмент Президента з ініціативи комуністів є високою оцінкою діяльності Президента України з відстоювання національних інтересів України, а крики про необхідність відставки міністрів квоти НУ-НС – свідченням професіоналізму останніх.

Цікаво, що останнім часом так звані комуністи демонструють дивну скоординованість дій і з Блоком Ю.Тимошенко. Позиція цих двох політичних сил останніх півроку майже завжди була тотожною. Тому наразі не зовсім зрозуміло, хто ж є справжнім ініціатором порушення теми імпічменту Президенту України. Принаймні, це точно не ідея чесних українських комуністів.